Дорогий тимчасово окупований Крим. Безкінечна боротьба з енергетичним колапсом.

Щоб енергоміст перестав бути фікцією, потрібно знайти до 300 млрд руб. Або продовжувати усією рашкою оплачувати рахунки кримчан за електрику.

krimchik

У мережі вистачає відео бесід з кримчанами-путінофіламі напередодні “референдуму”. На питання, як вони будуть жити без української води з Дніпра, продуктів і електрики, вони в різних варіаціях відповідали приблизно наступне: “Путін натисне на Київ, і він нам буде продавати за копійки все, що буде потрібно”.

Тобто збереження статус-кво після анексії, швидше за все, призвело б до того, що адепти “кримнаша”, як і раніше, наминали б якісні українські продукти, користувалися електрикою і водою і дякували за ці блага Путіну. Так що блокада була, безумовно, вірним політичним кроком.

Тепер проблемою енергопостачання Криму змушена займатися окупаційна російська влада, вкладаючи колосальні кошти.

Дороге задоволення

Як відомо, з 1 січня 2016 р АРК не отримує електрику з материкової України.

Після відомих акцій протесту кримських татар, що супроводжувалися пошкодженням опор ЛЕП, Рефат Чубаров та інші лідери кримськотатарського народу зажадали, щоб у новому контракті було обов’язково обумовлено, що Крим – тимчасово окупована Мордором територія. В результаті, контракт так і не був підписаний, і російській влади довелося в авральному порядку вирішувати проблему величезного енергодефіциту. Пройти режим надзвичайного стану сильно допомогли дизель-генератори, які масово завозилися на півострів для забезпечення енергією військових частин. За не повними даними, протягом 2014-2015 рр. їх було завезено близько 1500 загальною потужністю 310 МВт. Частково ними були забезпечені і соціально значущі об’єкти – школи, дитячі садки, лікарні. Однак фактично вони не підключені до єдиної системи енергопостачання і включаються в міру необхідності, тому їх потужності не можна повноцінно враховувати в загальному енергобалансі. З іншого боку, робота дизель-генераторів – недешеве задоволення. Коли їх потужності були задіяні в повному обсязі, споживання нафтопродуктів, за деякими даними, збільшилася в кілька десятків разів. За два дні Крим споживав звичайну місячну норму нафтопродуктів – бензовози не встигали розвантажуватися, нафтобази спорожніли, Росія була навіть змушена пустити на Крим танкери. За підрахунками експертів, вартість виробництва електроенергії на дизель-генераторі з урахуванням вартості дизеля, логістики та амортизації установки становить 22-23 руб. за 1 кВт, що в 10 разів більше того, що населення платить за тарифом.

До слова, нинішні кримські тарифи на електроенергію залишаються дотаційними, тобто витрати рівномірно розподіляються на всіх споживачів.

 Енергоміст – фікція чи реальність?

Панацеєю кримських енергетичних проблем вважається горезвісний енергоміст, тобто підводний кабель, який з’єднав острів з потужностями Краснодарського краю. 15 грудня 2015 р. пафосною манерою Володимир Путлер у режимі телемосту дав старт поставок електроенергії до Криму по нібито другій нитці енергомоста (перша була запущена дещо раніше – 2 грудня).

За словами міністра енергетики рашки Олександра Новака, який люблять цитувати кримські ЗМІ, “з урахуванням власної генерації і перетоків загальні можливості і загальні потужності кримської енергосистеми після введення другої нитки складуть приблизно 1000 МВт, що забезпечить від 80 до 100% потреб тимчасово окупованого Криму в електроенергії в залежності від часу доби”. Однак з яких резервів потужності росіяни забезпечують харчування Криму з Таманського півострова – незрозуміло навіть фахівцям: всі існуючі підстанції там перевантажені, а Кубань вже давно є енергодефіцитним районом. Однак певні тимчасові гілки все-таки були прокладені, так що ймовірність того, що разом з Кримом в разі форс-мажорів блекаут буде накривати і Краснодарський край, вельми висока. Взагалі, російськими фахівцями планувалося, що енергоміст до Криму буде складатися з двох черг, або чотирьох ниток, однак плани у них змінюються буквально з коліс. Так, будівництво другої черги планувалося завершити в травні 2016 р проте судячи з відсутності переможних реляцій її введення в лад відкладається на невизначений час. Перш за все це пов’язано з міжнародними санкціями, які забороняють поставки будь-якого більш-менш технологічного обладнання як у Крим, так і для потреб Криму. Крім того, говорячи про Енергоміст, багато хто забуває і ще один аспект – для використання кубанської електрики доведеться майже повністю оновити всю інфраструктуру, яка останні 50 років була заточена на прийом електрики з боку України. Будуть потрібні дуже великі інвестиції і капітальне будівництво “.

 З чиєї кишені інвестиції?

За підрахунками експертів ринку, вартість енергомоста оцінюється в 47,3 млрд руб. Будівництво двох теплових станцій потягне ще на 72 млрд. Проект модернізації двох ТЕЦ – ще 9,35 млрд. І це без урахування модернізації передавальних мереж. Разом з ними суми називаються різні, в межах 200-300 млрд руб. Вельми показово, що російська держава на сьогоднішній день не планує брати на себе тягар фінансування кримських проектів. Так, у Федеральній цільовій програмі записано, що велика частина витрат на будівництво енергооб’єктів в Криму буде покладено на приватних інвесторів. Зокрема, на модернізацію Камиш-Бурунської і Сакської ТЕЦ держава не планує виділяти коштів взагалі – 9,35 млрд руб. повинні бути отримані від деяких інвесторів. З необхідної суми в 72 млрд на будівництво нових ПГУ-ТЕЦ Кремль збирається виділити тільки 20 млрд, а решту суми повинні будуть вкласти знову-таки приватні інвестори. При цьому не слід забувати про кримських санкції, які роблять інвестиції в півострів вкрай ризикованою справою для пристойних компаній. Тому найбільш ймовірним є варіант збереження нинішнього стану речей – коли рахунки кримчан за електрику будуть солідарно оплачуватися усіма жителями Мордору.
Очевидно, де було кримчанам краще…

За матеріалами: http://freecrimea.com.ua, http://ua.krymr.com, http://www.dsnews.ua