Минуло три роки від сумної дати – анексії Криму Росією. Згадуючи події трирічної давнини, здається ніхто, крім Кремлівського політбюро до кінця не вірив, що Крим перейде під російський протекторат. В умовах тодішнього політичного вакууму не було сильного лідера, здатного знайти вирішення кримського питання. Великі надії покладалися на кримських татар, які зайняли яскраву проукраїнську позицію, але ніхто не розумів, що все кримськотатарське населення, складає лише двадцять п’ять відсотків населення всього Криму і на боротьбу здатна була піднятися тільки ідейна його частина. Без зброї, голими руками зупинити агресора в особі «ввічливих зелених чоловічків» було нереально. Далі відбувся «референдум» який показав рекордну кількість бажаючих «умереть в Росии». Згодом був вивід українських військових, зрада частини силовиків і їх перехід на сторону Росії, виїзд проукраїнсько налаштованого населення на материкову частину України, репресії проти кримських татар, зникнення людей і повне закручування гайок російською владою.
Від цих подій минуло три роки. Населення Криму потроху починає розуміти всі «переваги» «русского мира». Кримські реалії проявляються в порожніх пляжах, готелях і пансіонатах, відсутністю питної води, через перекриття Північно-Кримського каналу і підвищенням цін до середньоросійських, при цьому падінням якості товарів до середньоросійських стандартів. З Криму не вийшло Туреччини чи Болгарії, ні навіть нового Сочі з Анапою, а вийшла нова Абхазія, колись цвітучий курорт перетворився в стагнуючий депресивний регіон, через воєнні дії зі сторони Росії і створення там проросійського анклаву.
Окремо стоїть болюче питання утисків кримський татар, які залишаються чи не єдиною реальною опозицією путінському режиму на півострові. Чого лиш варте звіряче вбивство Решата Аметова і викрадення Нурі Сулейманова, а також оголошення персоною нон грата Мустафи Джемільова і фактична заборона Меджлісу. Путін, як і Сталін 70 років назад намагається зломити і принизити корінний етнос Криму, показати «їм їхнє місце» в ієрархії шовіністичного російського суспільства.
Поряд з усім вищесказаним українцям і кримським татарам варто набратися терпіння і зачекати коли Кремлівський режим завалиться, йому недовго залишилося, тому що «колос на глиняних ногах» довго не простоїть. Влучно з цього приводу висловилася президент Литви Даля Грибаускайте: «Свободу можна окупувати, але її неможливо забрати, Крим – це Україна».
Джерело
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
