Осінь дбайливо складає у комори урожай, замітаючи поля падолистом. Вони побачили стільки праці і ласки, до них щиро торкались почорнілі, але такі лагідні руки, їм дарували найкращі зерна і силу, й за це натхненно віддячили господареві плодами.
Молоде серце Володимира Тимківа з Конюшок підживило спраглу людської уваги землю, і хоч він далеко не завжди навзаєм отримує матеріальну нагороду, однак їхній дует став прикладом самовідданості і наполегливої роботи задля улюбленої справи, пише Рогатка.
Ще п’ять років тому аграрій не знав, що його захоплення розвинеться до значних масштабів. Почав із розсади капусти, яку планував продавати. Втім, коли реалізувати рослини не вдалось, був вимушений їх посадити на своєму городі. Отак щасливий «нещасний» випадок привів Володимира на шлях, яким впевнено крокує донині, плекаючи у серці все нові і нові мрії.
Сьогодні, у сутінках осені, його тепличка досі рум’яніє болгарськими перцями та червонобокими помідорами. Вони, до речі,виростають дуже високими і звисають зі стебел цікавими гронами, що нагадують порічки чи смородину. Для цього у господаря є спеціальний метод – коли розвиваються бічні пагони, Володимир їх обриває, аби вся сила рослини йшла не в листя чи стебла, а у плоди. Крім того, так зручніше збирати урожай, бо кожна помідорка на виду. Поруч, вздовж доріжки, у теплиці вистелений килимок цибулевих голівок, з яких вже видніється зелене «пір’ячко», а обабіч у касетах тільки-но пробивається на світ листя салату.
Весною газда використовує парник для розсади, яку потім висаджує на город. До нього ведуть дерев’яні двері, що відкривають палітру різноманітних рослин. І хоч урожай тут вже зібрано, рівненькі рядочки словами господаря повертають у часи, коли в полі красувались помідори, перець, яблучка, високоросла чорниця, йошта, кавуни… Фрукти Володимир Тимків почав вирощувати нещодавно, тож наразі випробовує різні сорти, набирається досвіду та будує плани на майбутнє: «Зараз плануємо посадити сади, маємо саджанці чорної і червоної смородини, а ще, якщо вдасться, посадимо полуницю, оскільки нещодавно кооперативом «Земледар» підписали відповідну угоду з поляками», – ділиться молодий господар, а в цей час його очі випромінюють справжній запал до справи, яка стала життям. Вона не завжди вдячна у фінансовому сенсі, бо доводиться орендувати техніку, платити землевласникам, наймати працівників на сезонні роботи, купувати різноманітні препарати від шкідників, потерпати від посухи на полях і т.д. Проте ніякі труднощі не зупиняють Володимира, бо щоразу наголошує: «Головне, любити те, що робиш». Для цього чоловік не шкодує власних сил, наполегливо трудиться, а Бог дарує йому добрих людей на шляху. Так, завжди поруч ним кохана Майя, яка допомагає і щирим словом і працею. У грудні минулого року газда заснував кооператив «Земледар» і, на противагу великим агрохолдингам, люди довіряють йому свої землі. Сьогодні в обробітку Володимира поля у Конюшках, Насташиному, Бабухові. В останньому, до речі, мріє спорудити насосну станцію, яка б рятувала рослини від посухи, що часто буває влітку.
Поки городи більшості з нас вже бачать перші сни, господар ще весь у роботі. Зараз активно веде збір капусти. Її посадив спеціально двох сортів – окремо на переробку і зберігання. Також, зазначає, треба висадити часник, цибулю, щоб була вже ранньою весною, смородину, підготувати поля для наступного урожаю. Ніколи не цурається вивчати нові методи, читати літературу та експериментувати з новими рослинами. Нещодавно разом з другою половинкою вступили у аграрний коледж, аби детальніше вивчати фермерське господарство. Тож попереду у Володимира Тимків ще багато відкриттів, насичених весен і урожайних осеней. На власному прикладі цей простий сільський чоловік вже п’ятий рік доводить, що можна чесно заробляти своїми руками на землі, дарованій Богом. Основне – не прагнути надприбутків, а щодня отримувати задоволення від того, що робиш.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
