У чергову річницю Жовтневої революції Путін не знайшов нічого кращого, ніж провести по всіх містах паради на честь того, що проходило на Червоній Площі в 1941 році. Він явно вчився в школі не краще Поклонского, а то б знав: саме спогад про те, що це річниця перемоги пролетаріату над буржуазією в окремо взятій країні повинна була надихнути війська на нові подвиги і нагадати: вам є що захищати. Адже тепер влада і природні ресурси в країні належать звільненому народу, а багатих в СРСР більше немає.
Саме про це панічно боїться згадувати Путін, мріючі відновити зруйновану імперію, слова «революція» і «вся влада народу» лякають його до смерті. Адже в новій державі, яку він хоче побудувати під старим брендом, влада буде належати тільки новоявленому князю Володимиру, національні багатства – йому і його найближчим друзям, а народу відводиться роль безсловесних рабів, яким гундяєвці внушають, що свобода – це єресь.
Громадяни зобов’язані терпіти безгрошів’я і відсутність перспектив і дивитися, як імперія РФ прощає чужим народам величезні борги а у свого готова забрати останню копійку, зате мають право радісно вмирати за чужі режими, які захищає Путін, їм можна захоплено плескати на мітингах і радіти, коли бойові клоуни обливають брудом фотографії із зображеннями військових злочинів в сусідніх державах.
А ще населення об’єднають законом про російську нації в якусь безформну однорідну масу, відмінною рисою якої буде мислення раба: гордість за свою імперію при голій дупі, ненависть до всього чужого і незрозумілого і любов до Путіна. Народу, який страждає від того, що володіючи величезними ресурсами він не може жити так, як в передових країнах світу, запропонують альтернативу, здатну переключити увагу: щоб підняти самооцінку, кожен житель РФ зможе відчути себе причетним до великих діянь своєї країни і буде думати, що він – частина чогось значимого і могутнього.
І неважливо, що остання перемога була ще у Великій Вітчизняній і належала вона не тільки Росії: її можна узурпувати і пишатися, раз інших приводів для неї немає. А ще можна посваритися з найсильнішою країною в світі – США і загрожувати їй ядерною кнопкою. Адже більше загрожувати нічим: коли авіаносець прогулявся водами Атлантики до берегів Сирії – весь світ насмішив і показав: міць армії РФ дуже і дуже перебільшена. Звичайно, НАТО і Пентагон повинні її прославляти: так простіше отримати величезне фінансування, а також легше розпродавати свою зброю по всьому світу, але реально всі побоюються тільки ядерного удару.
Хоча, при всій удаваній неадекватності Путіна, певні представники США і ЄС, Туреччина і особливо Китай прекрасно з ним домовилися: ділять території і бариші, використовуючи РФ для своїх стратегічних цілей. Зараз Ердоган набагато небезпечніше господаря Кремля, адже кожна держава – це зародок імперії, і саме цим користується турецький правитель. Звертаючись до національної гордості турків, він обіцяє їм відродити Османську імперію в обмін на відмову від демократії, особистої свободи і перехід до ісламізму з президентом на чолі кута.
Цьому він швидко вчиться у Путіна, якому вдалося вселити своїм громадянам: Росія – це імперія, яка повертає собі втрачені землі: в Молдові, Грузії, Україні, а скоро візьметься і за Прибалтику. Але це подається під соусом допомоги своїм, російськомовним, які повинні правити на цих землях, а іншим народам належить тільки коритися російським. Але на ділі це слабо виходить: будь-який чеченець може робити в РФ то, що корінної нації і не снилося. Навіть народжуваність в країні підвищилася завдяки тим, кого росіяни вважають варварами: чеченців, бурятів, казахів, узбеків, туркменів та інших, яких представники корінної нації, ніколи не мала не тільки власної держави, але навіть російської республіки, ласкаво називають «чурками». І забувають, що навіть найсильніші імперії руйнувалися під набігами варварів, яким вже зараз в РФ дозволено більше, ніж російської нації, яку хочуть перетворити в рассійску і дозволити швидко вимирати. А ще їй дозволено повне і беззаперечне холопське підпорядкування будь-якому представнику влади. І крайня ступінь такої рабської свідомості – ототожнення себе з усіма пригнобленими народами в Африці, Азії і Латинській Америці, яким треба неодмінно допомагати.
А для об’єднання нації треба вибрати когось на роль головного зовнішнього ворога і ворогів подрібніше: їх можна ненавидіти, звалювати на них всі свої біди і проблеми, зробити їх винними в тому, що життя не вдалося і постійно доводити, що росіяни краще, заслужили більше, але кляті США, Обама, укрофашисти або бандерівці, ІГІЛ не дають пожити по-людськи. Але РФ на міжнародній арені сильна, як ніколи: армія сама непереможна, всюди успішно воює, а цар Путін всіх переграв, всіх купив і всім кузькіну мать ще покаже. А раз больше нема чим в країні пишатися, то зробимо предметом національної гордості то, як діди воювали і померли в злиднях, а ще будемо прославляти геніального президента і вірити, що інші країни нам заздрять і хочуть такого для себе.
Написано за матеріалами :
http://elise.com.ua/;
http://espreso.tv/;
http://perelaznews.blogspot.com/
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
