В січні починаємо збирати гроші на пенсію: запускається накопичувальна система

Це означає, що кожен українець, який молодше 35 років, починає відраховувати частину своєї зарплати на майбутню старість.Такі відрахування акумулюються на індивідуальному рахунку, скористатися якими можна буде виключно після виходу на пенсію. Протягом 5 років – з 2017 до 2022 – відсоток відрахувань поступово наростає: з 2% і до 7%. При цьому, однак, зберігаються і відрахування на солідарну пенсійну систему. Вони надходять з єдиного соціального внеску (ЄСВ), який є основним джерелом наповнення Пенсійного фонду. ЄСВ становить 22% від фонду заробітної плати і сплачується юридичними особами-роботодавцями; фізичними особами-підприємцями; особами на виборних посадах; військовослужбовцями та іншими категоріями платників податків.

052380d05b57509e0409321e0a261bf1

Таким чином, при одночасному збереженні і солідарною (старої), і накопичувальної (нової) пенсійної системи деяким категоріям громадян доведеться платити більше: від 22% + 2% до 22% + 7% податків протягом найближчих років. Це погана новина, але іншого виходу у держави просто немає.

1. Що таке солідарна і накопичувальна пенсійна система і чому остання для нас – краще?

Солідарну систему ми успадкували від СРСР. Тоді весь пролетаріат дружно “скидався” на Пенсійний фонд, а Фонд утримував пенсіонерів. Але співвідношення вікових категорій було принципово іншим, тому не виникало проблем з тим, щоб п’ятеро робітників годували одного пенсіонера. Зараз все виходить майже з точністю до навпаки. Україна дуже сильно підвела демографічна ситуація: за останні 20 років ми втратили майже 10 мільйонів населення. І не тільки через високу смертність, а через потужну еміграції, в якій Україна є беззаперечним європейським лідером.

У 2014 році кількість пенсіонерів вперше перевищила кількість працюючих. А в середині 2016- го, за словами заступника голови правління Пенсійного фонду Миколи Шамбор, вона становила вже 29% від числа всього населення в Україні. Іншими словами, кожен третій українець нині – пенсіонер. Ситуація складається патова, і вихід полягає в тому, щоб змінити систему виплати пенсій. За накопичувальною системою кожен, примітивно кажучи, грає сам за себе, вважаючи відсоток зарплати на майбутню старість, а після виходу на пенсію живе для того, що заробив і відклав в молодості.

2. Яке зараз навантаження лягає на Пенсійний фонд?

Колосальна. Україна витрачає на виплату пенсій 17% від свого ВВП. Це – абсолютний світовий рекорд. Держава змушена дотувати Пенсійний фонд, оскільки солідарна система вже давно не покриває і половини потреб ПФ. В Україні, каже міністр соціальної політики Андрій Рева, проживає 26 мільйонів працездатних осіб. З них працює тільки 16 мільйонів. А єдиний соціальний внесок сплачують тільки 10мілліонов. Ці 10 мільйонів платників податків і утримують 12,5 мільйона пенсіонерів. Чим же тоді займається інше працездатне населення України?

Хтось не працює, тому що таким є його власний вибір (і власні можливості). Хтось стоїть на біржі праці (офіційно в Україні зареєстровано 2 мільйони безробітних). Решта займаються фрілансом і не платять податки, тобто знаходяться в тіні. Ось одна з причин зубожіння Пенсійного фонду. Однак є й інші чинники. У минулому році уряд знизив ставку єдиного соціального внеску до 22%, сподіваючись, що це виведе частину робітників з тіні. Але надії були марними. Більшість роботодавців і найманих працівників продовжили практику виплату зарплат в “конвертах”.

Середній (особливо дрібний) бізнес в цій ситуації можна зрозуміти: остаточний вихід з “тіні” для невеликих підприємств дорівнює самогубству. Щоб виправити ситуацію, Кабмін йде на інший (як видається, не сильно продуманий) крок – заявляє про збільшення мінімальних зарплат до 3200 гривень. Розрахунок тут простий: чим вище “мінімалка” – тим більше відрахувань з фонду заробітної плати на єдиний соціальний внесок. А чим більше ЄСВ – тим істотніше наповнення Пенсійного фонду.

Ось тільки наслідком підвищення мінімальної зарплати може бути доведення до банкрутства малого і середнього бізнесу або масові скорочення задіяних у цій сфері працівників. Однак це вже тема окремої розмови.

3. Що пропонують в уряді для “підтримки на плаву” Пенсійного фонду?

Теоретично існує одна дієва, але вкрай непопулярна стратегія. Вона пов’язана не зі збільшенням ЄСВ або іншим оподаткуванням, а з тим, щоб радикально зменшити кількість претендентів на пенсії. Як це зробити? Дуже просто. Шляхом підняття пенсійного віку, а також збільшення трудового і страхового стажу, необхідного для отримання пенсій. Свого часу такий крок пропонував міністр фінансів Олександр Данилюк.

Однак цей прожект не знайшов підтримки. Не далі, як 17 листопада 2016 року віце-прем’єр Павло Розенко відкинув подібні плани.

“Польща знизила пенсійний вік. Це ще один аргумент про недоцільність підняття пенсійного віку в Україні. Переконаний, що підвищення пенсійного віку в нинішній ситуації – абсолютно необґрунтована ідея ні з фінансової, ні з політичної точки зору. І я постійно говорю про це і нашим” ліберальним популістам “, і експертам МВФ, які безапеляційно пропонують підняти пенсійний вік в Україні”, – сказав Розенко.

В одному міністр не правий: згадувані їм “експерти МВФ” не вимагають підняття пенсійного віку. Вони вимагають збалансувати витрати на Пенсійний фонд. Тобто від нас чекають або ліквідації дефіциту ПФ, або скорочення дотацій, які Україна перераховує до Пенсійного фонду. Яким чином досягне цього наша держава – проблеми самої держави.

4. Чому збільшення пенсійного віку – не панацея?

Вихід на пенсію в більш зрілому віці дійсно зменшив би навантаження на Пенсійний фонд. Але і в той же час дуже сильно вдарив би по рівню життя в Україні як такої. Середньостатистична людина в Україні дуже сильно “зношений” вже в 50-55-річному віці. У цьому – корінна відмінність між нами і західними країнами.

Надлишок соціальних проблем, необхідність тягнути другу (а іноді і третю) додаткову роботу, вкрай низький рівень державної медицини призводить до того, що вже зараз 40% наших чоловіків не доживає до 60-річного віку. Принаймні, таку статистику наводить директор Інституту демографії Елла Лібанова.

Жінки – традиційно – тримаються краще. В середньому українська жінка після виходу на пенсію проживає ще 19,9 років. Тоді як частини чоловіків перспектива відпочити на старості і “пожити для себе” не світить взагалі. Вони, значить, будуть працювати до самої смерті. Довічні “галери” не слугувати стимулом для того, щоб залишатися жити в Україні. Гіпотетично потік емігрантів в разі підвищення пенсійного віку може зрости – люди будуть виїжджати, поки ще матимуть сили почати все з початку в інших місцях.

Крім того, слід взяти до уваги ще й чітко виражену в Україні вікову дискримінацію. Претендентові роботи вже в 35-40 років складно зайняти гідну і високооплачувану вакансію. Про вік 45-65 і говорити не доводиться. Претенденти такого “калібру” можуть розраховувати хіба що на зайнятість в “некваліфікованої” сфері. Але некваліфікована робота і оплачується відповідно – по мінімуму. А це значить, що істотних відрахувань єдиного соціального внеску некваліфікований працівник державі не забезпечить, і пізніше завершення їм кар’єри нічого не принесе Пенсійному фонду.

5. Що ж можна зробити для розвантаження Пенсійного фонду?

Дещо з того, що можна було б зробити, вже зроблено. Зокрема, різко скорочено кількість “пільговиків”, тобто тих, хто отримував підвищені пенсії. Зараз з 12,5 мільйона пенсіонерів половина живе (точніше, намагається вижити) на мінімальну пенсію. Але при цьому 25% пенсіонерів мають преференції або додаткові виплати – пов’язані, в тому числі, і з соціальним статусом.

До недавнього часу в особливо привілейованому статусі перебували, зокрема, народні депутати України. Вони йшли на “заслужений відпочинок”, отримуючи грошову допомогу в розмірі 12 місячних посадових окладів; крім цього, за ними залишали право на безкоштовний проїзд будь-яким транспортом, включаючи залізничний і повітряний. Правда, в березні 2014 року такі пільги були скасовані.

Пізніше уряд на 40% скоротив перелік професій, які дозволяли вихід на пенсії в більш ранньому віці. І все ж пенсіонерів-пільговиків на сьогодні налічується близько 500 тисяч, що також чимало. Нове пенсійне законодавство пропонує розвантажити солідарну пенсійну систему, переклавши відповідальність за виплати пільговикам на державний бюджет.

З одного боку, це правильно, але з іншого – враження таке, що держава кладе гроші в однин кишеню, щоб тут же вийняти їх з іншого. Логіки в цьому немає, так що, можливо, вихід полягає в тому, щоб ще раз промоніторити всі підстави, які дають право на достроковий вихід на пенсію або на підвищені виплати.

Для кращого функціонування Пенсійного фонду також слід забезпечити регулярне надходження в його бюджет відрахувань єдиного соціального внеску. Про це вже говорилося вище, як і про те, що для недержавної (тобто бізнес) сфери господарювання остаточний вихід з “тіні” може завершитися смертю виробництва.

Тому важливо, щоб більш жорсткий контроль над детінізацією бізнесу, система перевірок і покарань не стали палицею з двома кінцями. Адже в гонитві за “білими” зарплатами можна добити бізнес остаточно. Втім, з виплатами в “конвертах” обов’язково потрібно щось робити. Бо той, хто зараз отримує “конверти”, хоч і економить на податках, але прирікає себе на мізерну пенсію в майбутньому.

Третя група заходів, покликана полегшити пенсійне тягар держави, складається – як уже було сказано – в переході до накопичувальної системи. Хоча і з нею все далеко не так просто.

6. Які мінуси має накопичувальна пенсійна система?

Головний її мінус в тому, що заробить на повну потужність така система ще дуже не скоро. Як справедливо говорить Андрій Рева, накопичувальна система дасть результат не раніше, ніж через пару десятків років, а вирішувати проблему з пенсіями потрібно прямо зараз.

Перші пенсії з накопичувальних внесків українці почнуть отримувати тільки через 25 років. Перехідний же період триватиме як мінімум удвічі довше. Він почнеться тоді, коли перше працююча особа внесе частину внесків не в солідарний фонд, а в накопичувальний. А закінчиться тоді, коли помре остання людина, яка отримує пенсію виключно з солідарної системи. Як не крути, а менше 50 років тут не виходить. Півстоліття держава буде змушена компенсувати витрати перехідного періоду Пенсійному фонду України.

Як сприйматиме населення перехід до накопичувальної системи? Питання досить непросте. Слід врахувати, що будуть відчувати люди, коли побачать, як знецінюються і тануть їхні заощадження в накопичувальному фонді, якщо національна валюта буде і далі девальвувати. Дуже багатьох ця обставина відверне від накопичувальної системи як такої. Сама її ідея може бути скомпрометована. Чи зупинить уряд падіння гривні і чи досягне зміцнення національної валюти – питання окреме. Якби цього вдалося досягти в найближчі роки, це, безумовно, зняло б частину напруги.

На тлі всіх цих проблем повної дрібницею видається те, що наш Пенсійний фонд не готовий до адміністрування накопичувальної пенсійної системи технічно. Почнемо з найпростішого: в місцевих управліннях Фонду є проблеми з комп’ютерною технікою і програмним забезпеченням. Крім того, в Україні досі немає єдиного електронного реєстру пенсіонерів. Якщо уряд буде клопотати про залучення донорської допомоги, технічні проблеми можна вирішити. Якщо немає – ситуація ускладниться ще більше.

7. Яку конкретно суму отримуватимуть пенсіонери в 2017 році?

І все ж таки повертаючись до дня сьогоднішнього. Що саме побачать в своїх гаманцях пенсіонери в наступному році? Нагадаємо, що зараз вони отримують не менше 1130 гривень, при цьому очікується, що з 1 грудня мінімальна пенсія зросте до 1247 гривень, а протягом наступного року – збільшиться до 1400. Про це говорить і віце-прем’єр Павло Розенко, і глава Кабінету міністрів Володимир Гройсман.

Чому мінімальна пенсія в Україні нижче навіть прожиткового мінімуму, який становить 1600 гривень? Цьому є своє пояснення. Справа в тому, що до 2012 року пенсії підвищували на 20% від зростання середньої зарплати по країні, але вже кілька років ця норма закону не діє. В результаті, за даними Міністерства соціальної політики, понад 7 мільйонів українців мають розрахунковий базовий розмір пенсії менше прожиткового мінімуму. Свого часу чиновники підрахували, що для “актуалізації” пенсій буде досить індексувати весь розмір пенсії на розмір інфляції.

На Заході життя після пенсії тільки починається: подорожі, зустрічі з друзями, розваги – все те, що майже не доступно нашим сивочолим

Однак і цю індексацію призупинили в 2014 році через різкого стрибка цін. Тим часом за два минулі роки рівень інфляції досяг 68,2%. Отже, мінімальну пенсію з 2014 до кінця 2015-го повинні були підвищити з 949 до 1596 гривень. А в цьому році – вже до 1787 гривень (за прогнозом міністерства економічного розвитку, інфляція очікується на рівні 12%). Однак, на даний момент мінімальна пенсія в Україні становить лише 1130 гривень.

У наступному році, обіцяє прем’єр Гройсман, на погашення дефіциту Пенсійного фонду планується виділити 160 мільярдів гривень. Очікується також, що надходження до ПФ зростуть за рахунок підвищення мінімальної зарплати. Саме це і дозволить підняти мінімальні пенсії на 300 гривень. Не будемо розбудовувати Гройсмана тим, що на 1400 гривень (і навіть на 3200 – розмір мінімальної зарплати) прожити в Україні зараз неможливо. Півтори тисячі гривень ледь вистачить на те, щоб не померти з голоду.

” />

Джерело.