Викрадення, зґвалтування та втечі. Про недитячі справи дітей Франківщини

Протягом останнього тижня на Прикарпатті трапилися одразу дві гучні події, пов’язані з неповнолітніми. До 10 років за гратами засудили двох студентів з Йорданії, які наприкінці минулого року зґвалтували 14-річну франківчанку. А в Коломиї 45-річний раніше двічі засуджений чоловік викрав 13-річного хлопчика начебто за крадіжку мобільного телефону, вимагав у його матері сім тисяч гривень, а в разі невиконання вимог обіцяв втопити сина в річці Прут. Викрадача та хлопчика знайшли.
ff742bbc8a8bca199ec7d3d0247ac877

Двома справами на початкових етапах займався сектор молодіжної превенції обласного управління Нацполіції. Там «Репортеру» й розповіли про недитячі справи дітей Прикарпаття.

Конфлікти з батьками, шалене кохання

«Що стосується викрадень чи незаконного позбавлення волі неповнолітніх, то в нас це не поширене явище, – розповідає начальник сектору молодіжної превенції Алла Лемчак. –За останні два роки – два випадки. Минулорічний – з Юлією Тацюк, яка поверталася з дискотеки і була викрадена двома мешканцями Коломийського району, її утримували три тижні. І теперішній – у Коломиї. Більше до нас надходить повідомлень про зникнення дітей. Під час розшуку вже з’ясовуємо, чи дитина пішла з дому сама чи утримувалась десь проти волі».

Під час розмови Алла Лемчак каже, що з початку року про зникнення неповнолітніх повідомляли 52 рази. Вже за день до цієї цифри доведеться додати ще два випадки. На щастя, у всіх 54 все завершилося добре – зниклих знайшли живими та неушкодженими.

Зникають діти від двох до 18 років. Якщо з малечею все зрозуміло – зазвичай діти губляться в людних місцях – то зі старшими причини дуже різні.

«Якщо говорити про підлітків-хлопців, то причиною можуть стати конфлікти з батьками. Часом буває, що затримуються десь із друзями і бояться повертатись додому, бо батьки сваритимуть. Не менше впливають компанії, – каже Лемчак. – В той же час для дівчат цього віку характерним є зникнення через знайомства з хлопцями. Знайомляться в соціальних мережах і з чоловіками з інших міст. Ті обіцяють золоті гори, шалене кохання. Дів­чата кидають все і їдуть».

Наприклад, цього року правоохоронцям довелось везти додому юних прикарпаток зі Львова, Харкова та Дніпропетровської області.

Найбільше Аллі Лемчак запам’я­тався випадок, коли три доби по цілій країні шукали підлітка з Яремчого, а той був у знайомих, за два будинки від рідного дому, разом випивали…

«Кожна ситуація особлива. Кожен випадок окремо аналізується, – говорить Алла Лемчак. – Діти по-різному поводяться й по-різному пояснюють свою поведінку. Кожен випадок вражає. Коли зникає дитина, кидаємо на пошуки всі сили».

3

Раніше в підвалах, зараз у готелях

Більшість дітей, яких доводиться шукати, попри суспільний стереотип, – з благополучних і повних сімей.

«В останні кілька років всім кажу, що раніше шукали дітей по підвалах, горищах, на вулиці. Тепер шукаємо по готелях та орендованих квартирах. Хлопців старшого віку – в інтернет-клубах, ігрових залах, – каже Лемчак. – Це діти з середньостатистичних сімей. Відсоток неблагополучних дуже низький».

Якщо раніше діти тікали від поганих умов, то тепер все частіше причиною стає просто відсутність нормального сімейного виховання.

«У дітей не виховали відчуття відповідальності, поваги до батьків. Діти думають тільки про себе. Інколи хочуть довести, що можуть бути самостійними, – продовжує Алла Лемчак. – Зазвичай нам доводиться працювати в першу чергу з батьками. Просимо дорослих змінити ставлення до дитини. Намагаємось помирити їх ще у нас. Щоб батьки зрозуміли, що роблять не так, і щоб дитина зрозуміла, в чому вона неправа».

Сім’я буває лихом

«Якщо бачимо, що батьки не мають впливу на дитину, якщо дитина може виправитись лише в умовах закладу закритого типу, то поміщаємо їх у такі центри, – каже Лемчак. – Також це стосується сімей, де немає умов для проживання дітей, де зловживають алкоголем. У центрах чисто, є їжа, є спеціалісти, які працюють з дітьми. Часто діти не хочуть повертатися в сім’ї».

З різних причин цьогоріч більше сотні дітей стали вихованцями центрів соціально-психологічної реабілітації. Таких в області є два – в Івано-Франківську та Медині.

До такого центру, каже начальник сектору молодіжної превенції, минулоріч помістили діток із Коломийського району, котрі не вміли говорити, користуватися посудом, боялись людей та імітували в поведінці собак. Зараз вони на реабілітації.

За рік на Прикарпатті 520 людей притягнули до кримінальної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків. 18 отримають покарання за насильство над дітьми. Хоча, кажуть правоохоронці, насправді ця цифра значно більша. Далеко не кожна дитина готова свідчити проти рідних.

РЕКЛАМА: