Розслідування: як влаштована вирубка лісів у Карпатах (інфографіка)

Дещо про технологію промислової вирубки лісу в Українських Карпатах – на прикладі Свидовецького хребта.

Лісами на південних схилах Свидовця завідує державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» (ВЛМГ), головний офіс якого розташовано за кількадесят км – в селищі Великий Бичків (Рахівський район Закарпаття).

thumbnail

ТРИ ДОЛИНИ

До високогірної частини хребта з півдня прилягають долини трьох гірських річок – якщо рахувати зліва направо, це Мала Шопурка, Середня та Кісва (Косівська).

У верхів’ях Малої Шопурки рулить Щербилівське лісництво ВЛМГ, у верхів’ях Середньої – Середньоріцьке.

Верхів’я Кісви, чию долину чудово видно з верхніх станцій драгобратських крісельних підйомників – територія Карпатського біосферного заповідника. Тут не рубають (і не рубали).

Бо долина Кісви заросла майже суцільним буком. Це – один із масивів букових пралісів Карпат, визнаних ЮНЕСКО природним об’єктом Світової спадщини.

Раніше на південних схилах Свидовецького хребта світлошкірі стовбури буку росли повсюди. Чудові природні умови, тут він піднімається на найбільшу в Карпатах висоту – майже до 1400 метрів. Наче має голки на своїх гілках, а не теплолюбиве листя.
thumbnail-1

Але ще австрійські колоністи, які 300 років тому започаткували лісовий бізнес на Закарпатті, замість буку взялися висаджувати смереку (ялина європейська).

Бук набагато довше горить, ніж смерека, зате остання значно вигідніша у промисловому сенсі. Бук легко колеться, його можна використовувати хіба що на дрова або з декоративною метою. А смерека значно міцніша (хоч на будову, хоч на меблі) і рівніша (легше обробляти).

ЩО І ДЕ РОСТЕ

Смереку не садили лише у верхів’ях, де рубати без техніки було складно — занадто крутий схил. Ось чому верхня межа лісу на півдні Свидовецького хребта представлена суто буковим поясом — таке собі обрамлення.

Читайте також  У бою з окупантами загинув Юрій Чижов

Але не тільки через це. Верхня частина лісів на Свидовці розташована в найкрутішій частині схилу. Дерева всотують зайву вологу і не дають ґрунту (який теж затримує воду, рятуючи села в долині Тиси від повеней) сповзти вниз.

Цей буковий протиерозійний пояс має категорію “протиерозійні ліси”. Такі ділянки рубати заборонено, і – як чітко видно з зимових та літніх супутникових знімків – їх не чіпають.

Загалом же ліс мішаний — ділянки буку і смереки чергуються.

Також є кілька дерев тису, вони охороняються. Це глицеве дерево, дуже стійке до атмосферного впливу, з пластичною серцевиною, замість шишок — ягоди. В Англії часів Робін Гуда з них робили луки.

Всі вирубки, які видно з повітря, — вирубки смереки. Вочевидь, рубають і бук (на дрова для місцевих мешканців або на потреби меблевого виробництва), але свіжих слідів промислової заготівлі не помітно.

Це законні вирубки — тут розташовані ділянки, які мають категорію “експлуатаційні ліси”.

Їх ріжуть, саджають і ріжуть далі. На картах Генштабу 1970-х і 1990-х років видання в цих місцях теж позначені вирубки.

У складній мові чиновників “експлуатаційні ліси” — це дев’ята категорія лісових насаджень, інші вісім — охоронні (ті ж “протиерозійні”, наприклад).

ЯК РУБАЮТЬ

Промислову вирубку лісу зазвичай здійснюють ближче до верхів’їв гірських річок. Бо чим більше води, тим ширші берегоохоронні смуги (категорія “смуги лісів уздовж водних об’єктів”).

Коротко про ЕТАПИ ПРОМИСЛОВОЇ ЗАГОТІВЛІ лісу-кругляку:

1. Валка дерев. В Україні це зазвичай роблять фахівці з бензопилами, на Заході переважно спецтехніка.

2. Підготовка стовбура. Обрізають гілки (такий обчухраний стовбур має назву “хлист”) або ще й ріжуть на частини.

Читайте також  Вживані авто: з якої країни краще везти? (інфографіка)

3. Спуск. Підготовлений кругляк треба спустити з крутих схилів, де відбувається лісосіка, до більш-менш рівної ділянки дороги – для подальшого вивозу.

Зазвичай схили круті настільки (ще й захаращені у процесі виробництва), що ними не проїде ані джип, ані вантажівка. Понад 80% лісосічного фонду Закарпаття мають ухил 30 і більше градусів.

Тому в Карпатах на цьому етапі переважно працює спеціальна техніка – трелювальні (від німецького treilen – “тягнути”) трактори. Трелювальний трактор чіпляє спиляні стовбури і волочить їх за собою вниз, до місця, куди може під’їхати (і розвернутися) лісовоз.

Саме трелювання завдає найбільшої шкоди карпатському довкіллю, здираючи ґрунт і рослинність. Потім потоки води довершують справу, розмиваючи пошкоджені місця.

Тепер ця гола ділянка схилу не затримуватиме воду, а безперешкодно пропускатиме її вниз. Так починаються повені і селеві потоки.

Більше корисної інфографіки (та красивої візуалізації) дивіться у 3D-проекті ТЕКСТІВ Свидовець. Анатомія Карпат

У 2002 році середня відстань трелювання в лісництвах Закарпаття становила 1,5—2 кілометри, досягаючи в окремих випадках 4—5 кілометрів.

Іноді пункти 2 і 3 можуть мінятися місцями – якщо стовбур чистять уже після фази трелювання.

На знімках чітко простежуються трелювальні дороги в місцях вирубок. Вони мають форму серпантину – щоб нівелювати крутизну схилу та уникнути ерозії. Бо дорога, яка спускається навпростець, швидко перетвориться на гірську річку з каменистим дном. Який уже тут ліс.

Загалом, що менше навантаження техніки на територію, то краще. Трелювальний трактор на широких гумових колесах кращий за трелювальний бульдозер на гусеницях. Вузькоколійка краща за вантажівки-лісовози.

4. Вивіз кругляку на подальшу переробку чи продаж.

Перший спосіб транспортування очищених стовбурів з промислової ділянки – сплавляти річками, у плотах.

Читайте також  Варто знати кожному! Зробити біометрику: що українцям приготували в Новому році

Наприкінці XIX сторіччя долинами гірських потоків почали будувати вантажні вузькоколійні залізниці.

ЯК ВИВОЗЯТЬ І КУДИ

Зараз же в абсолютній більшості випадків деревину з гір забирають вантажівки-лісовози. Залишки місцевих вузькоколійок знищені грандіозною повінню 1998 року.

Лісовозні дороги тягнуться зазвичай уздовж основної річки в гірській долині – тієї ж Шопурки чи Середньої – та її більших притоків.

Раніше у верхів’ях лісовозних доріг, куди трелювальні трактори стягували з гори колоди, влаштовувалися вантажні станції – високі платформи (складені з тих же колод). Лісовоз заїздив під станцію, а звідти на нього скидали стовбури.

Зараз же або влаштовують верхній склад, або вантажать одразу ж після вирубки. Вантажні станції стали непотрібні, тому що майже кожен лісовоз має кран-маніпулятор – і вантажить себе сам.

ісовозні дороги не повинні перетинати водні потоки. Жодних бродів (і мазута в річці). Дорога прокладається вище рівня води, через річки – мости, переважно дерев’яні.

Одну з таких лісових магістралей потроху (кілька км в рік) відновлюють у Щербилівському лісництві. Попередню трасу начисто змила все та ж повінь-98.

Кінцевий пункт призначення лісовозів може знаходитися й за сотні км від Карпат – приватні пилорами, великі деревообробні комбінати, залізничні станції.

В нашому випадку кругляк повинен доїхати як не до Великого Бичкова (траса Н-09 “Львів-ІФ-Мукачево”), то до Кобилецької Поляни (селище поруч).

В дощову погоду масовий рух важких машин перетворює 30-40 км ґрунтової дороги до Свидовця на суцільне болото. Тому південні підходи до хребта не користуються популярністю у туристів.

На вирубці ще треба прибрати сміття та відходи – щоб ділянки не заросли малиною-ожиною, котрі заглушать ростки смереки. На очищених ділянках висаджують молодняк, вирощений у розплідниках лісгоспів.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.