«Синий кит» – не єдина небезпечна інтернет-гра в соцмережі, – франківська кіберполіція

Днями широкого розголосу набула небезпечна інтернет-гра «Синий кит» (рос.), в якій невідомі доводять підлітків до зведення рахунків з життям. Франківські правоохоронці з’ясували, що й нашим дітям відомо про цю гру, вони нею цікавляться та намагаються долучитись. Як повідомляють в управлінні Нацполіції, вже виявили як мінімум семеро дітей, які приєдналися до цієї гри.

Грою це назвати важко. Діти, пригнічені своїми проблемами, шукають розради у соцмережах. Розмістивши на своїй сторінці кодове повідомлення-заклик про те, що вони готові грати, вони отримують нагоду потрапити в спільноту, де їм призначають куратора – людину, яка вигадуватиме зав­дання. Завдань може бути від 13 до 50.



Та в результаті вони ведуть до суїциду.

Гравці повинні щодня відмічатися в 4:20 – звітувати про виконане зав­дання і отримувати нове. Психологи зазначають, що в цей час психіка дитини найбільш вразлива. Якщо ж дитина згодом відмовляється від гри, на неї тиснуть психологічно, цькують і можуть навіть погрожувати безпекою рідних. Усі сліди адміністраторів таких груп ведуть у Росію. Нині там затримали лише одного – такого собі Філіппа Будєйкіна.

Начальник відділу протидії кібер­злочинам в Івано-Франківській області майор поліції Іван Канюсрозповідає, що такі групи існують, відколи є соцмережа «ВКонтакте». Там навіть є функція поскаржитися на пост, який провокує суїцид.

«Я вперше натрапив на цю проблему десь у вересні, – говорить Канюс. – Але то була інша гра для ще менших дітей. Дітям розсилали інструкцію: якщо хочеш, щоб вранці всі твої рідні стали феями, встань вночі, коли всі заснуть, відкрий газові пальники і лягай спати…».

Коли у франківському відділі протидії кіберзлочинам вперше дізналися про групу «Синий кит», більшість учасників були з РФ. Спеціалістам вдалося ідентифікувати лише одну дівчину з України – вона була з Маріуполя, розповідає Канюс. Про неї повідомили колегам з Донецької області, і їм вдалося попередити трагедію.

«Ми встановлювали особи й інших учасників з України, і вони виявилися дорослими людьми, які створили собі фейкові акаунти, – каже він. – Були й кілька з нашої області. Та кібер­поліція не впливає на підлітків, ними займаються соцслужби. Ми ж проводимо технічну роботу в мережі і займаємося блокуваням, яке насправді доступне всім».

Оскільки адміністрація «ВКонтакте» розташована в російському Санкт-Петербурзі, то, згідно з міжнародними документами про правову допомогу, – шлях офіційної процедури довгий.

«Ситуація з цими групами не може чекати, – говорить Іван Канюс. – Тому, в першу чергу, ми скаржимося на групи, а потім у рамках міжнародних доручень вже дізнаємося про учасників та адміністраторів груп. І адміністрація соцмережі йде нам назустріч. Але боротися з ними складно, бо ці групи ростуть, як гриби».

Нині з’являються групи з тими ж мітками-«хештегами», але в них психологи працюють на випередження зловмисників: симулюють гру, щоб потім відвернути потенційних жертв від суїцидальних намірів. Або ж такі групи займаються тим, що виявляють і блокують шкідливі спільноти.

«Це значно потужніший інструмент, – пояснює Канюс. – Там оприлюднюють посилання на шкідливу спільноту і одночасно велика кількість людей подає на неї скаргу. Тоді й реакція від адміністрації значно швидша».

Нині відділ кіберполіції працює над загрозливою грою «Синий кит», але Іван Канюс каже, що поки розповідати про напрацювання рано.

Як пояснює Оксана Хомин, методист обласного центру практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти, загроза таких ігор є постійно. У цих групах та іграх діти намагаються зай­няти свій час, отримати емоції, яких їм бракує.

«Не обов’язково, що в гру потрапить дитина з асоціальної сім’ї, – додає Хомин. – Навіть у благополучних сім’ях буває, що батьки приділяють дитині лише 30 хвилин на день. І часто суїциди – це спроба привернути увагу. Дитина це робить не для того, щоб померти, а щоб їй поспівчували і запитали, що з нею відбувається».

Як пояснює психолог, не всі діти навіть усвідомлюють значення смерті і що повернення не буде. Також часто вони це романтизують як щось цікаве. І мотивація у зловмисників різна – хтось вимагає гроші за участь у таких групах, хтось перепродає дитячі фото і відео з проходженням квестів чи реальним суїцидом.

«У першу чергу я б рекомендувала батькам приділяти дітям увагу, щоб вони не витрачали час на соцмережі, де вони знаходять подібні групи, – говорить Оксана Хомин. – У такому віці діти прагнуть самоствердження, отримати місце в соціумі, довести, на що вони здатні. Виконуючи квести й зав­дання, дитина підвищує самооцінку, їй здається, що тут нею, нарешті, цікавляться, її розуміють».

Джерело.