Скоро минає 72 роки, як фашистська Німеччина зазнала капітуляції і українці зіграли одну з головних ролей в перемозі над фашизмом. Українці першими зі всіх народів СРСР піднялися на боротьбу з «сірою чумою Європи».
15 березня 1939 року з проголошенням Карпатської України фашистська Угорщина за підтримки Гітлера розпочала бойові дії, які призвели до захоплення краю. Після підписання пакту Молотова-Ріббентропа 120 тисяч українців, які перебували в польській армії вступили у війну з Німеччиною, але і ця боротьба за 2 тижні закінчилася трагічним поділок Польщі і Західна Україна увійшла до складу «совітів».
22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР і всі українці піднялися на захист своєї Батьківщини. Більше шести мільйонів українців воювало в Червоній армії, що складало третину її чисельності, два з половиною мільйона українців було нагороджено бойовими орденами і медалями (половина від всіх нагороджених). Серед українців були такі герої, як Кожедуб, Драченко, Дубинда, Половинець. Дев’ять із п’ятнадцяти фронтів червоної армії очолювали українські генерали і в маршали, серед яких були Рокосовський, Тимошенко, Малиновський, Яременко, Рибалко, Руденко, Герасименко і т.д. Немало українців воювало і в арміях інших держав, як наприклад в збройних силах США і Канади добровольцями воювало понад вісімдесят тисяч наших співвітчизників, у армії Великобританії сорок п’ять тисяч, Франції шістнадцять тисяч. В загальному від Антлантики до Тихого океану і від Норвегії до Єгипту воювало понад сто п’ятдесят тисяч наших діспорян. Також близько двісті тисяч українців воювало в партизанських загонах та УПА. Українські воїни першими взяли Освенцім і Бжезінку, українець Олексій Берест, першим вивісив стяг перемоги над німецьким рейхстагом, перший і другий український фронти визволяли Будапешт, Прагу, Варшаву та інші європейські столиці.
Вагомий вклад українців в перемогу над фашизмом возвеличували навіть кати України Сталін і Берія. Та українці йшли на війну ні за них, ні за комуністичну ідеологію, вони йшли воювати за свою землю, за своїх батьків, жінок,дітей, за їхнє теперішнє і майбутнє, за те щоб окупант не топтав святу землю наших предків, щоб не вивозив молодих хлопців і дівчати на примусові роботи в «дойчлянд».
За період війни українське село передало на потреби фронту близько одного мільйона тон м’яса і м’ясних виробів, чотирнадцять мільйонів тон зерна, шістсот тисяч тон цукру, чотириста тон масла і молочних виробів. Постійна праця «на виснаження» поряд з розрухою і неврожаями призвели до післявоєнного голоду по всій території України.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна сказати, що вся Україна у Другій Світовій піднялася на боротьбу з фашизмом, будь то західник зі Львова чи Станіславова, слобожанин з Харкова чи Сум, або корінний киянин. Рівень втрат українців спів розмірний з рівнем втрат євреїв за весь період Голокосту і це за кілька років після Голодомору. Тепер після багатьох десятиріч спекуляцій на тему «деды воевали» і ролі українців у Другій Світовій можна сказати одне, що наша нація була однією з основних рушійних сил, яка поклала край сірій чумі фашизму в Європі і без якої перемога не була б такою швидкою і однозначною. Споглядаючи на теперішні події в Україні, всім на думку приходить, що історія річ циклічна і Путіну пора готувати собі бункер у Москві, запасатися ціанистим калієм, тому що, розплата не за горами і сорок п’ятий рік вже стукає в двері.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
