Пізнє прозріння

У Криму зростає кількість тих, хто розчарувався у владі російського окупанта. У своїх бідах місцеві мешканці звинувачують росіян, які забирають у них роботу, бізнес, а у їхніх чад місця в дитячих садах. І східні туристи вже не радують, ні своїм гаманцем, ні своїми манерами.

Ті, хто підтримав тимчасову окупацію, на даний момент менш оптимістично оцінюють анексію Криму Росією.

Опитавши місцевих мешканців про життя на окупованій території, можна прийти до висновку, що їхньому обуренню немає меж. Низький рівень життя, мізерні заробітні плати, відключена електроенергія, та основний чинник, без якого важко уявити життя на землі будь якої живої істоти – нестача питної води. Тепер на деяких окупованих територіях ці блага – недоступна розкіш.

Зі слів кримчан стає зрозуміло, що в них великі проблеми з постачанням води, третій рік тривають їхні страждання. Цегельний завод, який функціонував при українській владі, припинив свою роботу.



А разом із зним зникла вода, газ, світло та каналізації.

На даний час водоканал привозить воду всього 2 рази протягом тижня: в середу та суботу, з суботи аж до середи приходиться чекати. 2-2,5 м3 води має вистачити на 3 будинки, в яких по 8 квартир.

Бувало й таке, розповідають місцеві, що автомобіль з водою розвертався і їхав геть, буцімто бензин закінчився і воду відмовлявся закачувати. У жителів півострова зайвий раз нема можливості покупатися, попрати чи поприбирати; «Живемо як бомжі, нічого в нас немає, бойлер, машина пральна, в нас це все стоїть, ми не можем цим користуватись».

Молоді матері бідкаються, що їм доводиться тримати на руках дітей і водночас носити воду на поверх, у протилежному випадку доведеться  залишитися без води: «Помитися треба, дитя викупати треба, а води нема, а зимою ще куди не йшло, зимою все-таки холодніше. А городину взагалі закинули повністю».

Ті ж, хто працює на роботі, змушені відпрошуватися, або чекати до суботи, а хто в суботу ще й працює, то без води взагалі лишаються.

А от «влада» у відповідь каже: «Скажіть дякую, що ми вам воду безкоштовно даємо»!

«Слава Україні!» – все частіше звучать вигуки у Мережі, все частіше жителі Криму заявляють, що краще б вони залишилися з Україною, тому що після анексії не побачили ніяких для себе поліпшень.

Загалом, як то кажуть в російській приказці: «від любові до ненависті – один крок». Пізнє прозріння – це все-таки краще, ніж сліпа віра у «визволителя Путіна».

За матеріалами:

https://ukr.media/ukrain/306713/

https://ua.krymr.com/a/28631000.html

«Мы в этом аду живем уже три года, живем, как звери и бомжи.», – прозревшие крымчане проклинают РФ