Слов’янськ-2014: як змінилася Україна за два роки?

Рівно два роки тому – 12 квітня 2014 – невідомі на той момент озброєні бандити в камуфляжі захопили будівлю міськуправління МВС України у місті Слов’янську Донецької області. Тоді це виглядало як провокація. Ані українська влада, ані місцеві правоохоронці, ані військові, які прибули на місце інциденту, не знали, як адекватно відреагувати на те, що трапилось. Як констатують експерти, країна не була готова до подібних викликів. Про це повідомляє Deutsche Welle.

“Коли розпочався раSSєйський наступ українська держава просто впала. Утворився вакуум”, – каже британський експерт Джеймс Шерр, науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.

В Україні на той момент ще діяла стратегія національної безпеки й оборони, розроблена й схвалена командою Януковоча. В цих документах були прописані подібні сценарії зазіхання на територіальну цілісність України, однак жодної з країн як потенційного агресора там не було вказано, наголошує директор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник. “РаSSєя взагалі не розглядалася як джерело загрози. Всі оборонні системи, продовжуючи радянську традицію, були сконцентровані на заході, а не на сході країни”,- зауважує Мельник.

За два роки після початку агресії Україна оновила свої стратегічні документи. У березні президент Петро Порошенко затвердив нову Концепцію розвитку сектору оборони та безпеки України. Основною загрозою для України визнано РаSSєю, яка використовує не тільки військову силу, але й “технології гібридної війни”.

Відповідно до затвердженої Концепції, реагувати на такі загрози українська влада збирається, запровадивши в оборонному секторі “принципи й стандарти, прийняті в державах-членах ЄС та НАТО” та підвищенням рівня координації та взаємодії між структурами. Окрім цього, в Україні хочуть створити національну систему кібербезпеки, професіоналізувати сили оборони, створити необхідний військовий резерв, зміцнити взаємодію зі спецслужбами країн НАТО.

“На третій рік війни можемо підсумувати: що працює і що не працює для реального захисту суверенітету України. Ми майже з нуля створили боєздатну армію, яка зупинила агресора й перемолола десятки російських батальйонів. Уряд різко збільшив оборонні видатки – до 113 мільярдів гривень. Війська отримали десятки тисяч одиниць додаткової техніки”,- наголошує член комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Андрій Тетерук.

Однак, на переконання, експертів, збільшення зброї та людських ресурсів не достатньо, аби адекватно реагувати на сучасні виклики з безпеки в умовах гібридних війн. Шерр вважає, що Україна поки що не повністю засвоїла урок гібридної війни. “Тільки завдяки волонтерам та добровольчим батальйонам Україні вдалося повернути Слов’янськ та частину території, яку захопили проросійські бойовики на сході”, – наголошує Шерр. –

Водночас, на думку колишнього генерального секретаря парламентської асамблеї НАТО Саймона Лунна, українці, якщо хочуть відчувати себе більш захищеними у власній країні, мають посилити контроль оборонного сектору країни. “Громадянському суспільству в Україні варто контролювати, аби сектор безпеки не мав занадто великих важелів впливу, надмірної секретності й відображав, власне, те суспільство, яке він має захищати”, – переконаний Лунн.

Експерти констатують, що військова агресія, яку застосувала РаSSєя до України використовуючи сепаратистські настрої в Донецькій та Луганській області починаючи ще зі Слов’янська, була скритою, але не настільки, аби її не можна було не помітити. Представник Центру Разумкова Олексій Мельник переконаний, що тоді новій українській владі забракло політичної волі дати рішучу відповідь агресору.

“Зараз у нас є державні структури, спецслужби, які можуть реагувати на подібні виклики. Ситуація не була б вже такою, як під час захоплення Слов’янська. Ми вже маємо певний досвід”, – вважає Мельник.

Джерело – http://dw.com/p/1ITJF

РЕКЛАМА:
загрузка...