Хребет вимагає роботи. Вертебролог Володимир Веселовський про популярні міфи пацієнтів

З проблемами хребта час від часу стикається, напевно, кожна людина. У медицині цей напрямок називають вертебрологією. Які є захворювання, як їх лікують, а також про популярні в народі міфи навколо цього – у розмові з Володимиром Веселовським, ортопедом-травматологом, керівником Івано-Франківської філії ТОВ «Інститут вертебрології та реабілітації».

Пане Володимире, зараз дуже часто згадують остеохондроз. Що воно таке, якщо говорити простою мовою?

– Остеохондроз відноситься до дегенеративно-дистрофічних захворювань. Дегенерація в цьому випадку означає зношування, воно є ключовим і правильним. Не старіння, не стирання дисків, не «вилітання», як іноді чуємо від пацієнтів.



А от зношування включає в себе цілий комплекс подій, які відбуваються з усіма структурами хребта, не тільки з дисками, а і з кістковими, і зв’язковими, і суглобами, м’язами, судинами й нервами.

Дистрофічне – означає порушення живлення. Тут не йдеться про харчування людини: хребет недоотримує поживних речовин з током крові.

Тому важливо, щоб люди розуміли – остеохондроз не так залежить від віку, як від способу життя.

Виходить якось навпаки – треба рухатись, щоб не зношуватись?

– Так. Хребет є частиною опорно-рухового апарату. І як будь-яка структура, що відповідає за рух і стабільність, він хоче достатньої рухливості, закладеної ще природою, але без надміру, ударів чи ривків. Тут найкращими є систематичні тренування, регулярні зарядки, дотримання загальних правил здорового способу життя – і щодо харчування, і щодо шкідливих звичок.

На жаль, нині дуже популярні дві речі. Або малорухливе життя, як в офісних працівників, або нерівномірні навантаження у тих, хто важко працює фізично. Усе це погіршує стан хребта.

Ще кажуть, хребет впливає на весь організм, це правда?

– Ми часто чуємо таке від пацієнтів. Це двояке твердження. Дійсно, багато захворювань можуть бути спровоковані патологією хребта. Часто людина вважає, що болить, наприклад, серце або печінка, а насправді з цими органами все нормально – то маскується біль із хребта.

Внутрішні органи, особливо серце, мають власне забезпечення нервовими імпульсами, іннервацію, яка від хребта не залежить. Про це треба пам’ятати. Якщо є біль у ділянці серця, то його теж потрібно обстежувати. Адже від остеохондрозу ще, слава Богу, ніхто не помер, а від захворювань серця – самі знаєте, це найчастіша причина смертності.

Тому міф про те, що всі хвороби від хребта – двоякий. Умовно хребет – як велика кількість електричних дротів, які йдуть до органів управління. І якщо один із дротиків коротить, щось по ньому не проходить, то та лампочка, за яку він відповідає, з часом перегорить.

З дисками часто приходять?

– Напевно, найчастіша фраза, яку чують вертебрологи, – «в мене диски повилітали, їх треба вставити». Цей міф базується на тому, що або лікар не має часу нормально поговорити з пацієнтом, або люди просто не слухають того, що каже фахівець.

Взагалі диск людини, якщо його уявити, – це приплюснутий циліндр (умовно, така шайба), який складається із двох частин: зверху волокнисте кільце, а всередині ядро. Ядро гелевидне, м’яке, грубо кажучи, така подушечка з гелем. Вона розміщена між хребцями, забезпечує їх рухомість та амортизацію при ходьбі. В силу чинників, що викликають зношування хребта (той же малорухливий спосіб життя), між волокнами зовнішньої оболонки робляться мікронадриви. Тоді ядро вже має можливість кудись мігрувати, диск стає трохи вужчим, можуть виникати подразнення нервових закінчень.

Потім, коли людина десь не так зігнулась чи повернулась, відбувається різке подразнення нервових волокон і виникає біль. Організм на це рефлекторно реагує м’язовим спазмом, блокує, і подразнення стає постійним.

Тобто самі диски нікуди не вилітають, вони трохи міняють положення.

І тоді вже треба йти до фахівця?

– Насправді йти треба – тільки до фахівців! Це як жувальна гумка, не знаючи, її можна просто порвати, суттєво пошкодити структури хребта. Можуть бути розриви диска, можуть бути грижі. Це організм людини, і тут краще обирати способи повільніші, безпечніші, йти сходинками, а не стрибати з одного поверху на другий. Дуже важливо, щоб людина розуміла – якщо виникла проблема у хребті, то за один помах рукою її не вирішити.

Я зустрічався з такими випадками, коли беруться лікувати люди не те що без лікарської, взагалі без освіти, а потім їхні пацієнти приходять до нас з дуже суттєвими пошкодженнями.

А як ви лікуєте пацієнтів?

– У нашому інституті ми використовуємо безпечну методику, яка називається – методика короткого важеля. Тобто є методика довгого важеля – коли я беру людину під коліно, за плече, тоді скручую, ви, напевно, таке бачили або чули від знайомих, що взяли покрутили, похрустіли…

У нас безпечніша – короткого важеля. Одним пальцем – там є певна технологія, але фактично так – ми робимо поштовхоподібні рухи у проекції хребців, збоку біля них, легесенько, поступово їх розблоковуємо. При чому пропрацьовуємо весь хребет, а не лише ті ділянки, де є заблокованість.

Це можна порівняти з ключем, який застряг у замку. Якщо викручувати, висмикувати його силою, то, може, й витягнемо, але швидше зламаємо. А от якщо спокійно підберемо те місце, з якого він витягується, то, може, витратимо більше часу, але зробимо все надійно, безпечно.

Якщо в людини виникли проблеми з хребтом, наприклад, остеохондроз, це можна вилікувати остаточно чи то вже вирок на все життя?

– Не вирок. Та якщо не лікуватись і не змінювати спосіб життя, тоді воно щороку ставатиме гірше. Накопичене роками відновити буде довше і лиш до певної межі. Якщо зміни свіжі, ще не встигли вкоренитися в організмі, тоді ми можемо все відновити – навіть до нормального стану.

Для цього нам необхідно забезпечити, в першу чергу, живлення цих структур хребта, тобто розблокувати хребці, щоб вони не були застояні, покращити кровообіг, зняти хронічні м’язові спазми. Тоді все буде нормально, і людина зможе до певної межі навіть відновити уже пошкод­жені структури. Отже, ніяких вироків!

Буває, приходять люди зі страшенними грижами. Деколи дивишся на МРТ хворого і думаєш: «Як же ж ти взагалі ходиш, чоловіче?!».

Недавно один мій пацієнт (я коли спершу побачив його грижу, то сказав, що вона не просто проситься, вона кричить про те, що мусить бути прооперована – у практиці такі грижі рідко коли й побачиш) відмовився від операції. Людина активна, спортсмен, каже: «Лікуємось так, як ви кажете, а якщо вже вкрай біда, тоді будемо робити операцію». От, він у нас і лікується більше місяця. Недавно я спитав у нього про відчуття, чи є покращення, а він: «Та потроху тягне, але минулими вихідними я ходив на Говерлу».

Як?! Та з такими проблемами люди ногою не можуть ворушити! Але йому стало легше, він не акцентував себе на тому, що в нього там щось страшне, взяв і піднявся на Говерлу. Він це зробив, і ось прийшов своїми ногами далі лікуватися.

Звісно, робити таке вкрай небезпечно, бо є великий ризик травмуватися та погіршити свій стан. Але такі випадки надихають бути впевненим в собі та цілеспрямовано йти до одужання. Отже, все можливо. Просто треба не відкладати і зай­матися собою – самому.

«Інститут вертебрології та реабілітації»
Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 99
тел.: (0342) 74 45 40

Джерело.