Знайшов телефон дитини в таборі, подзвонив його батькові, а у нього аж голос затремтів «Мій син не в таборі…»

Відвідував дитину в таборі, гуляли по території, знайшли телефон. Лежить собі на стежці, теплий ще, напевно тільки що випав з кишені якого-небудь телепня.

Спершу хотіли віднести до охорони, але по дорозі вирішили, що можемо і самі зателефонувати за яким небудь номером, з’ясувати ім’я власника, і повернути йому телефон.

Так навіть приємніше.

У телефонній книзі було тільки два контакти. “Мама і тато”. Секунду повагавшись, я натиснув «Папу».

– Привіт, синку! – пролунав у трубці густий приємний баритон.

– Вибачте, це не синок.- сказав я.

– Так, сина… – злегка розгублено відповів співрозмовник на тому кінці.

– Кажу ж – знайшли. Гуляли, дивимося телефон лежить.



Напевно з кишені випав. Він у вас в якому загоні?

– Хто?

Баритон відверто тупив. «Треба було матусі дзвонити» – подумав я. З іншого боку, мені легко було зрозуміти розгубленість батька, коли з номера дитини дзвонить якийсь незрозумілий мужик. Тому я терпляче повторив.

– Син ваш. В якому він загоні, ви знаєте?

– Він ні в якому не в загоні.

– Він що, вожатий?

– Який вожатий?! Ви де взагалі цей телефон знайшли?!

– Тут, на території.

– На якій території?!

– На території табору.

– Якого табору? Це що, розіграш?

– Знаєте, мені не до розіграшів. Я приїхав в табір провідати свою дитину, ми знайшли телефон. Табір «Дружба». Ви що, не знаєте, де ваша дитина знаходиться?

– Я добре знаю, де знаходиться моя дитина! Ні до якого табору це відношення не має. Ви або знущаєтеся, або тут якась помилка!

– А це ми зараз легко з’ясуємо.– сказав я.

Ми якраз підходили до будиночка охорони.

– Назвіть прізвище дитини і вік.– попросив я баритона.

І поки один з охоронців шарудів аркушами зі списком дітей, мій співрозмовник сопівв в трубку, переварюючи те, що відбувається. Я спеціально тримав телефон ближче до охоронця, що б баритон міг чути відповідь з перших вуст.

– Є такий!– нарешті сказав охоронець, повторивши прізвище та ім’я дитини.

– Чи чули?– запитав я в трубку.

– Добре.– відповів співрозмовник неабияк підсівшим голосом.

– В Костіно. Це по Ярославка.

– Б..ть!– несподівано вилаявся баритон.

– Що?- запитав я.

– Та ні, все так. Вибачте.– сказав баритон.

І секунду помовчавши, раптом зло процідив крізь зуби:

– Все так! Просто цікаво, якщо дитина в таборі, то з ким ця су…… в Єгипет полетіла?!

Джерело.