Відверта історія про два життя та одну cмepть і те, що було після неї.
Життя. Частина-1
Сергій був дуже класним, але моя мама спочатку була проти, щоб ми жили разом. Казала, якби я вибрала собі якогось “мудака” і вирішила жити з ним, то повчилася би трохи життю і було би простіше. А так, якщо Сергій мене потім кине, для мене це стане великим удaром. Але йому вдалося вмовити її.
Це була дуже смішна історія, мама святкувала ювілей – 55 років. Я кажу: «Мамо, Сергій хоче забрати мене жити до себе». А вона мені: «Сашо, дай мені нормально відсвяткувати. От поїдуть родичі, тоді поговоримо». Мамі було незручно, що я не вийшла заміж і вирішила жити з чоловіком. За матеріалами the-village
Згодом вона покликала його на зустріч і пояснила, що я ще маленька дівчинка (мені тоді було 20 років). Сергій сказав, що мама мене погано знає, що вона сприймає мене, як дитину, і не бачить, яка я насправді доросла. Після цього я зібрала речі та переїхала жити до Сергія. Йому тоді було 26, ми зустрічалися вже чотири місяці.
Нас називали «ідеальним пазлом». Він був такий високий, кремезний, мав живіт, і коли ми ставали поруч, він ідеально пасував мені. Це і був наш пазл (сміється).
Сергій – мовчазний інтроверт, за що не брався – усе в нього йшло за планом, він ніколи не поспішав і все робив ґрунтовно. Якщо брався за якусь справу, то доводив її до «блиску». Якщо Сергій вирішив грати на гітарі – навіть 15 хвилин вільного часу спрямовував на це. У нього не було такого, щоб він почав щось робити і кинув. А в мене таке часто буває. Словом, усе, чого мені не вистачало, він мав у собі – і навпаки.
Сергій був нетерплячим у питанні взаємин та емоцій. Якщо ми сварилися, ініціатором порозуміння була я – намагалася знаходити компроміси, поступалася. У цьому проявлялося моє терпіння. Він був справжнім чоловіком, брав на себе усі без виключення турботи по дому. Ми ділили обов’язки – я готувала, прибирала, прасувала, а продукти завжди купував він. Я навіть нічого не замовляла, він усе сам завжди робив і знав. Я досі ніяк не звикну все робити сама. Понад сім років ми все робили удвох.
Але я не ідеалізую нікого. Любов – це велика праця, у ній не буває легко. Коли ми почали зустрічатися з Сергієм, я мала ще юнацьку закоханість, таку мрійливу, сентиментальну. Ми з цим хлопцем якось перетнулися на вечірці і поцiлувалися: у цей момент я усвідомила, яка я с….. Так, він красивий хлопець, моє давнє захоплення. Але він не бачив у мені того, що бачив Сергій. Він бачив тільки тiло, але не те, що далі, не те, що глибоко. Він бачив очі, бачив ноги чи волосся, а Сергій бачив мій розум, мою пристрасть, мою ніжність. Йому було все одно, як я виглядаю, йому були цікаві інші речі.
Мабуть, я ще дуже сильно люблю цю людину. І я завжди його любитиму. Він показав мені, як можна любити, показав, що я гідна любові. Прокидаєшся ти вранці, заспана, кучерява, а він дивиться на тебе і каже, що ти дуже гарна, і це щирі слова, він дійсно тебе такою бачить. Або коли він забирає у тебе усе найскладніше, хоча ти не просиш його про це, але він усе сам знає. Коли він тебе не обмежує ні в чому, і якщо ти сильно чогось хочеш – допомагає цього досягнути і реалізувати себе.
Cмepть
Сергій був футбольним коментатором, працював на спортивному каналі. Його вважали одним із найбільш перспективних коментаторів того часу. Він починав на СТБ: ще коли вчився в «Могилянці», пройшов конкурс коментаторів та опинився в четвірці фіналістів. Його друзі до цього підштовхнули. Євро-2012 повністю відпрацював у Польщі з командою, мав уже впізнаваний голос. Сергій любив футбол із дитинства, читав усі футбольні газети, обожнював Роберто Баджо. Футбол був його великою любов’ю.
Далі буде
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
