“Не дозволю! Водитися із задрuпанкою, донькою алкоголіків”-батьки Матвія і чути не хотіли про таку невістку

“Нам переказали, що маємо внука” Сонечко своїми лагідними промінчиками пестило обличчя напівсонних Матвія і Христини, які, ніжно обійнявшись, вимальовували плани на майбутнє. Їх синочок тихо посапував у своєму ліжечку. Задзеленчав телефон – прийшла есемеска: «Можна, ми приїдемо? Нам переказали, що маємо внука. Простіть»

Їхнє кохання було забороненим, безмежним і дуже щирим. Усю свою любов і ніжність вони дарували один одному, незважаючи на виснажливу роботу в кафе після пар. За матеріалами видання “Наш День”

Матвієві одногрупники дивувалися: навіщо хлопцеві-мажору працювати при великих матеріальних статках його сім’ї? Про це чи не одразу розбовкала іншим однокласниця, яка тепер разом з ним і Христиною навчалася в одному виші.

Татусь у Матвія – бізнесмен. Матуся, яка мала мережу магазинів косметики, аж трусилася над грішми, по декілька разів на день перераховуючи зароблене. Усі тихо заздрили хлопцеві. Та якби вони знали, що насправді його аж нудить від отого багатенького життя.

Вже навчаючись у старших класах, Матвій ледь не зневірився в тому, що кохання таки є. Його батьки були радше діловими партнерами, які, мабуть, і не кохали ніколи один одного. Батько Матвія гуляв наліво-направо від дружини, яка давно про все знала, але жадоба до грошей таки брала верх над жіночою гідністю і здоровим глуздом.

До сімнадцяти років Матвій жив із думкою, що, напевно, ніколи не зустріне свого справжнього кохання. Дівчата, з якими навчався, і ті, які жили у його будинку, фальшиво і нещиро пускали бiсикiв очима, мабуть, замахуючись на його майбутнє спaдкоємство. Аж поки не з’явилася вона. Це неземне створіння, як одразу подумки назвав її Матвій, щойно дівчина постала на порозі їхнього класу.

– У нас нова учениця. Знайомтеся – Христина, – повернула хлопця до реальності директорка школи.

Матвій – єдиний, хто не мав пари за шкільною партою. Адже у класі їх було двадцять троє. Він навіть зрадів, що на початку навчального року зголосився сидіти за партою сам.

Спантеличений і приємно вражений природною красою «неземного створіння», прихованою за несміливою усмішкою, Матвій вмить зібрав свої підручники, розкидані вздовж парти, і люб’язно запропонував дівчині сісти біля нього.

Класом прокотилася хвиля перешіптувань – усі ділилися першими враженнями від «новенької». Хвилина-дві розмов і учні знову повернулися до теми уроку. Лише Матвій сидів на уроці, а думки його були далеко-далеко і, разом з тим, дуже близько. Їх заполонило дівча, що сиділо поряд.

Вона мило усміхнулася, коли поклала свій ранець на спинку крісла.

– Можна від тебе переписати тему уроку? – лагідно запитала.

У хлопця відняло мову. Не знав, що діється. З ним таке відбувалося вперше, але ті відчуття, які зараз переповнювали усе єство, стали переломними у його житті, яке до цієї зустрічі ніби не мало сенсу, було інертним.

Христя старанно вчилася, не була зазнайкуватою, допомагала з уроками однокласникам, а, особливо, – Матвієві. У нього, на диво, пробудився неабиякий інтерес до навчання, адже це було нагодою більше часу проводити разом з дівчиною.

Після уроків Матвій проводжав Христину додому. Дорогою він неспішно, виваживши кожне слово, розмовляв, боячись не бовкнути якоїсь дурниці.

Христі також одразу припав до душі цей, як здалось на перший погляд, дивакуватий і такий милий хлопець. Більшість однолітків, зокрема, з її попередньої школи, були пихатими, іноді навіть брутальними. Може, це тому, що знали, з якої вона сім’ї. Батьки Христини, загалом, були хорошими людьми, але, як зараз модно казати, – не пристосованими до життя. Ще як обоє мали роботу, в сім’ї все було гаразд. Але коли в один день їх звільнили у зв’язку зі скороченням на фірмі, впали у відчай. Потроху із горя почали заглядати у чарку. Однієї з таких ночей перебрали зайвого, так і пoмepли уві сні.

Ця мoторoшнa картина й досі перед очима дівчини. Тоді Христя постановила для себе, що ніколи, ні за яких обставин, не опускатиме рук, а своїм розумом і знаннями прокладе шлях у майбутнє, яке, вона вірила, обов’язково буде світлим.

Після cмeрті батьків дівчину до себе на виховання взяла тітка по маминій лінії, тому й перевела Христю в іншу школу, ближчу до їхньої домівки.

Кохання Матвія і Христі було якимось особливо чистим. Матвій довго не наважувався поцілувати дівчину. Все сталося само собою – ненав’язливо, ніжно й трепетно. Відтоді хлопець ще більше прикипів душею до цього «неземного створіння», як лагідно називав кохану. З думками про неї засинав, з думками про неї прокидався.

Одного ранку, довідавшись про стосунки сина з однокласницею, під час сніданку мати сердитим поглядом спопеляла його.

– Не дозволю! Водитися із задрипанкою. Оце придумав, – її роздратування різко перетворилося у лютий гнів. – Донька алкоголіків. Це ж яке потомство у вас буде?

– Я кохаю Христю і не смій про неї таке казати, – чи не вперше підняв голос на маму Матвій. – Та тобі, мабуть, невідоме це почуття. У тебе лише гроші, гроші.

Мати з усієї сили ляснула сина долонею по щоці. Матвій встав з-за столу і пішов до школи, голосно грюкнувши дверима.

До тієї розмови вони більше не поверталися. Матвій був здивований, але скоро все зрозумів: мати провела «профілактичну» бесіду з Христиною. Наступного дня дівчина прийшла до класу зі спухлими від сліз очима. Хлопець без слів усе зрозумів.

– Христинко, я піду з дому, та від тебе ніколи не відмовлюся, – таким серйозним вона його ще не бачила. – Кохаю тебе більше за життя.

Дівчина – знову в сльози. Бо також кохає його безмежно.

Домовились, що найкращим варіантом зараз для них буде вдавати для усіх, що вони вже – не пара, начебто посварилися і розлучилися. На цьому наполіг Матвій, аби вберегти Христю від зайвих хвилювань і материної люті. Принаймні, їм недовго залишилось обманювати – якихось два-три місяці віддаляло від випускного балу.

Матвієва мати переможно потирала руки, довідавшись від «доброзичливих» однокласників про їхню «розлуку».

І лише ввечері, віддалившись від допитливих поглядів, злих язиків і пліток, Христя і Матвій наодинці із безмежним зоряним небом, крадькома насолоджувались зустрічами і спілкуванням. Вони завжди мали про що поговорити і про що помовчати.

Христя вступила на омріяний фах разом із Матвієм. Він зібрав сумку і ошелешив маму звісткою про те, що обманював її, насправді він ще дужче кохає свою Христинку.

Щойно приїхали у нове місто, відразу подали заяву на одруження. Винаймали недорогу однокімнатну квартиру. Для них розпочався новий виток життя. Разом на пари, разом з вишу – на роботу в кафе, бо розраховували тепер самі на себе. Батьки Матвія і чути не хотіли про сина і таку невістку. Тітка Христі, яка жила незаможно, час від часу допомагала продуктами з дачі. Молодята й за це були їй дуже вдячні.

Одногрупники заздрісно поглядали на них, та їм до всього світу було байдуже. А їхнє кохання, випробуване на міцність, не згасало, а, навпаки, розгоралося з новою приcтрастю, теплотою і ніжністю.

По завершенні навчання Христина народила синочка. Тепер на плечі батька лягло більше обов’язків і він працював, не покладаючи рук. Обоє вирішили магістратуру закінчити заочно.

Невдовзі, накопичивши чималеньку суму грошей (Матвій працював на двох роботах, а Христина мала домашній підробіток – писала курсові і дипломні для студентів), вони викупили орендовану квартиру. Батьки Матвія досі жодного разу не приїхали до дітей і онука

Сонечко своїми лагідними промінчиками пестило обличчя напівсонних Матвія і Христини, які, ніжно обійнявшись, вимальовували плани на майбутнє. Їх синочок тихо посапував у своєму ліжечку. Задзеленчав телефон – прийшла есемеска: «Можна, ми приїдемо? Нам переказали, що маємо внука. Простіть» Висвітився номер Матвієвої мами. Вони ще міцніше обнялися і розплакались, наче малі діти.

А сонце все більше пробиралося у їхню кімнату, сповіщаючи, що все буде добре

РЕКЛАМА: