Він знав, що я маю коханця, але не звертав на це уваги. І одного разу я втратила дар мови від здивування

З чоловіком в шлюбі вже 10 років. Він одружився, бо я зaвaгiтнiлa, а я за нього вийша заміж, бо кoхaлa.

Чоловік співробітник ДАІ і часто затримується допізна, а іноді зовсім не приходить ночувати.

Розмови і вчинки вже не допомагали. Тому я була змушена завести собі кoхaнця. Але так вийшло, що в цій ситуації, найяскравіші враження і емоції, в підсумку я отримала від чоловіка.

Новий чоловік, який з’явився в моєму житті, був гарний і забезпечений. Гроші мене особливо не цікавили, просто хотілося трішки уваги і тепла. Проте, він завжди засипав мене подарунками.

Щоб прояснити ситуацію, відразу скажу, що у чоловіка теж була кoхaнкa і не одна. Все це було зрозуміло з телефонних розмов, помаді на шиї і запаху парфумів. Я давно перестала звертати на це увагу.

Чоловік, звичайно, теж помітив, що у мене хтось з’явився. Але йому було все одно. Наш шлюб тримався, тільки для того, щоб не розчарувати сина, не більше.

Коли я зрозуміла, що реакції з його боку не буде. Стала приносити подарунки додому. У тому числі і для сина.

І ось в один вечір в ресторані, Антон (мій кoхaнeць) зробив мені пропозицію. Крім любові і тепла він пообіцяв мені все, що забажаю. З огляду на те, що чоловік свою зарплату останнім часом взагалі приносити перестав, пропозиція виглядала спокусливо.

Прийшла додому з наміром повідомити чоловікові про розлучення. Антон купив в подарунок моєму синові, величезний набір «Lego». Ось із ним я і увійшла в кімнату.

– Сергійку – сказала я синові – Дивись який подарунок тобі передали! – подала йому коробку.

– Хто передав бабуся? – син у мене питає.

В той момент я помітила, що по телевізору йде мультик про Карлсона. Чи то асоціації спрацювали, то чи інше щось, але я відповіла.

– Карлсон передав!

Чоловік в цей час читав щось на планшеті лежачи на дивані і не відриваючись від читання видав:

– Знаю я цього Карлсона. Карлов Антон Володимирович, номерний знак 777. У нього ще форд білий замість пропелера. Знатний літун свого часу був.

Я втратила дар мови.

– Ти що стежиш за мною?! – питаю.

– Так трішки. – знизав плечима чоловік – Для твоєї ж бeзпeкu. За ним 30 крaдeних авто числиться, схоже знову за старе взявся. Карлсон. Він тебе ще не просив до мене на роботу навідатися? В компі полазити? Ну?

Я присіла на диван як підкошена.

З телевізора долинув діалог Малюка з батьками:

«- Засмутилися. Ти ж прекрасно розумієш, що ні за які скарби в світі ми не погодилися б розлучитися з тобою.- Навіть за сто тисяч мільйонів? – Навіть за сто тисяч мільонів!»

-Відкрий верхній ящик в столі – сказав чоловік, все тим же байдужим голосом.

Простягнула руку, відкрила ящик, дивлюся ключі лежать від «форда».

– Це тобі – посміхнувся він – Тільки давай більше без Карлсонів, добре? І про зарплату ще півроку не питай.

– Добре – посмішка мимоволі розтягнулася на моєму обличчі. – Підігріти тобі вечерю?

– Не треба, – відповів він. – Там цукерки і шампанське в холодильнику, відкривай, машину обмивати будемо і про нас поговоримо.

РЕКЛАМА:
>
загрузка...