“Працюю лікарем швидкої допомоги, спізнювалася на роботу…”: Зворушлива історія медика

Працюю лікарем швидкої допомоги. Спізнювалася на роботу, взяла таксі. Їдемо мовчки. Тут у мене дзвонить телефон.

Дивлюся, подруга моя. Виявилося, у її трирічного сина вже сильна температура і нічим не збивається, ось вона і вирішила проконсультуватися зі мною. Я пояснила, що потрібно робити і як контролювати ситуацію.

Коли ми закінчили, таксист тактовно, ненав’язливо запитує:

– Ви лікар?
– Так, працюю на швидкій допомозі. Вас теж проконсультувати? – Посміхнулася я.
– Та ні – Теж заусміхався таксист, – просто з деяких пір я лікарів безкоштовно вожу.

Я вирішила, що він так жартує:

– Це нова державна програма?
– Ні, програма моя особиста. Просто рік тому один лікар швидкої допомоги не дав померти моїй дитині після автокатастрофи.

– Зрозуміло. Але ж це просто наша робота, обов’язок, ми за це гроші отримуємо, так само, як і ви своїм ремеслом заробляєте на хліб. Навіщо ж від чесно зароблених грошей відмовлятися, – дивувалася я.

– Обов’язок, звичайно, обов’язком, але там справа не тільки в цьому було. Він там, на місці аварії, якийсь ваш протокол порушив.

Друга бригада швидкої допомоги сказала, Аліса до лікарні не дотягне, мовляв, прощайтеся тут. А той хлопчина їй прямо на місці операцію зважився робити. У дочки досі величезний шрам на шиї, зате жива.

Хлопця того потім звільнили за те, що працював не за інструкцією. Він поїхав до свого міста і зараз там людей рятує. А я тепер вважаю своїм обов’язком хоч якось Богу спасибі сказати, що тоді того хлопця на зміні до нас прислав, ось і вожу лікарів безкоштовно.

Хто з них дійсно хороший, а хто поганий – я не знаю, та й не моя це справа, судити. Тому з усіх без розбору грошей не беру!

Я не стала з ним сперечатися. Чи не тому, що жадібна і пораділа економії на проїзді. Ком в горлі стояв, що говорити не могла.

У нашій професії, дійсно, різні люди зустрічаються, але я на місці того хлопця теж роботою заради життя людини пожертвувала б!

РЕКЛАМА: