“Мама від мене відмовилась, а батько втік до молоденької секретарки скинувши мене на свою дружину і бабусю”

Мій батько зраджував своїй дружині з моєю матір’ю. Коли вона зaвaгiтніла, він натякнув на абopт, але вона відмовилася. Мені було п’ять років, мама знайшла чоловіка, який категорично був проти мене.

Одного осіннього дня, мама підняла мене з ліжка, одягла, дала рюкзак, посадила в машину і відвезла до бабусі «на вихідні». Коли вона їхала, вона сказала: «Ти теж мене зрозумій. Я все життя одна». Я мала, не зрозуміла значення цих слів, тільки бачила бабусю зі сльозами на очах. За дитячої наївності, я стала говорити, що мама приїде за мною в неділю. Але вона більше не приїхала. Вона залишила мене. Коли мені виповнилося 10, бабуся злягла. Побоюючись, що мене можуть забрати в дитбудинок, подзвонила моєму батькові і попросила забрати мене. Він насилу погодився.

Його дружина виявилася на належному рівні жінкою. Вона з радістю прийняла мене, а з двома старшими братами (14 років), я подружилася відразу. Мачуху я незабаром став називати мамою. Через рік батько подав на розлучення і пішов до молодої секретарки. Мама билася за мене в суді, але залишилася я з батьком, який скинув мене на бабусю. Мама постійно приїжджала. У підсумку, вона вирішила допомогти нам. Ми продали бабусину квартиру і купили маленький котедж в хорошому селищі (не без допомоги мами, звичайно). Брати були під боком. Всі були поруч.

У 20 я познайомилася з чудовим хлопцем, і у нас зав’язалися стосунки. Вони закінчилися, коли через 3 роки, я, повернувшись з роботи, застала його з «колегою» в одній нuжнiй бiлизні. Виперла його на вулиці і заборонила навіть наближатися до мене, через місяць дізналася про вaгiтнiсть. На той час у мене був свій будинок (той самий маленький котедж, бабуля поїхала жити до сестри) і я вирішила наpoдити. Сказала мамі, і вона погодилася з моїм рішенням. На світ з’явився син. Колишній був мотоpoшно радий цій новині, постійно дзвонив, приїжджав. Я була не проти його спілкування з дитиною і навіть дозволяла іноді забирати на вихідні.

Через 4 роки, до мене почав залицятися колега по роботі. Почався бурхливий роман, справа закінчилася весіллям. Ми стали жити в моєму домі. Але тут я стала помічати, що чоловік весь час чіпляється до сина. То іграшки син не туди склав, то черевики неакуратно поставлені. Я робила зауваження чоловікові і просила не чіплятися. Все моє життя звалилося, коли я приїхала додому і почула схлипування і шльопки.

Мій «коханий» чоловік бив ременем мого 10-річного сина, який лежав на підлозі і закривав обличчя руками. Чоловік кричав: “Ще раз побачу, як ти пацана обіймаєш миттю вилетиш, ти зрозумів?! Ніяка мамка тобі не допоможе!” Побачивши мене, він весь побілів, відійшов від сина. У мені ніби звір прокинувся. Я підлетіла до нього, вихопила у нього ремінь і почала дубасити його з усієї сили. Я кричала, щоб він негайно забирався геть, що я ненавиджу його. Тоді він крикнув мені: «Вибирай! Чи він чи Я!».

«Він! Тільки він! В житті не проміняю сина!»- закричала я у відповідь. Коли він вийшов за поріг, я підлетіла до сина. Він весь тремтів, я почала заспокоювати і питати, що сталося. Виявилося, що син повертався зі школи з другом. Вони дійшли до нашого будинку і по-дружньому обнялися. Коли син зайшов додому, вітчим схопив його, повалив на підлогу і почав кричати, що він під *** і він в своєму будинку під *** не потерпить.

Розлучилися ми швидко. Йому нічого не дісталося, все в будинку було моє. Мама і брати були в шoці від такого. Зараз я одна. Ні, я не боюся самотності. У мене є двоє чудових братів, мама, бабуся з якої, я, хоч і не часто, бачуся, син. Я абсолютно щаслива.

РЕКЛАМА: