Карина була єдиною донькою у батьків. Батько обіймав керівну посаду на великому підприємстві, мати вдома: господарство, чоловік, донька.
Батьки нічого не шкодували для доньки. Карина виросла гарною пещеною красунею.
Щоправда після школи отримала від життя першого ляпасу: до інституту не вступила. Та, мабуть, скоріше ляпас був не від життя, а від лінощів: звикла, що за неї усе роблять батьки. Батько влаштував на роботу в невеликий приватний офіс, що тримав його друг, але й там не дуже складалось. Карина кожного дня з нетерпінням чекала закінчення робочого дня. Щоправда з часом і вечори стали довгими та сумними. Бо в Карини не залагодилось не лише з навчанням та роботою, але й з приватним життям.
Хлопці, коли знайомились, зажди цікавились, чим захоплюється, де вчиться, де працює. Не могла ж Карина їм розповідати, що її вабить лише вдале заміжжя та шопінг, а єдина вимога до чоловіка: щоб він мав багато грошей. А усі подружки вже повиходили заміж, то сім’я, чоловік, діти.
Ледве вступила до комерційного ВНЗ, ледь-ледь переповзала з курсу на курс. Та з приватним життям біда та й годі. І чому чоловіки не звертають увагу на гарну Карину? Хто з ліжка встав, то й пішов далі, з іншою. А вже ж так кортіло заміж. Он деякі її однокласниці вже й двійко дітей мають. А вона. Добре, що батько гарно заробляє, а то як жити. Сама ж отримує копійки.
Стала звертати увагу на чоловіків, що значно старші за віком. А що робити?
У сусідньому офісі працював такий собі питущий чолов’яга прямо кажучи предпенсійного віку. Жінки його взагалі не цікавили, не байдужий був лише до пляшок. Проте був черговий раз розлучений, а ще мав непоганий статок, бо брати його тримали велику торговельну фірму, то звісно ж по родинному не забували і брата.
Хоч і огидно було, проте Карина почала приділяти увагу п’яничці. Та він до неї байдужий. На той час Карина вже мала певну «славу» жінки, що полює за заможними чоловіками і взагалі «поводить себе вільно».
Навіть цей п’яничка лише підсміювався. Це дуже розлютило Карину, і вона вирішила не відступитись! Їй байдуже, що про неї будуть казати. Тим більше, що вже давно кажуть. То Карина вдалась до останнього: пішла до воpoжки.
Перша воpoжка відмовила одразу, то вона пішла до другої. Розповідала, плакала, скаржилась на життя, просила допомоги. Ворожка довго не погоджувалась:
– За це можна не стільки отримати, скільки, дівчино, будеш багато платити.
Проте Карина була наполеглива та настирлива. Чого їй думати про наслідки, як їй потрібен результат: вийти заміж за багатого п’яничку!
То бігала на клaдoвище за землею, водою, ліпила з воску.
Аж тут не стало батька. Карині б задуматись, та де там. Вона схудла та змарніла, то пішла до лікаря: виpaзка шлyнку. Перестала спати, завжди була злою, а зараз. Проте продовжувала полювати на «об’єкт». Так Карина подумки називала старого.
А ще ворожка сказала, що на серці у старого інша жінка, то Карина «зробила» і жінці. Байдуже, що бідолашна ні в чому не була винна і ні про що навіть не здогадувалась. А от Карині треба як треба їй! Старий п’яничка важко та повільно, проте пішов на певні відносини. Якщо це можна назвати відносинами, бо що він вже міг, цей підстаркуватий п’яничка? Хіба що лаяти та принижувати її публічно, неодноразово бuв. А що вже люди казали. «Добра» подруга навіть сказала Карині її прізвисько в офісі: «ганчірка».
Та усе терпіла, постійно принижувалась та брехала, усе заради грошей. Як мала гроші, то завела собі молодого коханця. Довгими ночами, лежачи поруч з ненависним старим (майже завжди нетверезим) мріяла: «От якби зaвaгiтніти від коханця, а аліменти на дитину – від старого».
Скільки гризла старого стосовно законного зареєстрованого шлюбу. Проте він, навіть добряче напідпитку, не погоджувався нізащо! А невдовзі старого не стало. Родичі одразу Карину виставили. Звісно, нічого не отримала, бо хто вона йому така? Хоч і казала своїм друзям, що заміжня, проте де розписались: на паркані?
З роботи «попросили», бо ледача та брехлива. Жити не було за що, то їх велику квартиру довелось продати і купити маленьку на околиці міста. З інституту також поперли, бо не вчилася.
Зараз Карина не працює, бо звикла ледарювати. Частенько стала вuпuвати, вже й перші зморшки, сивина, хвоpoби. Коханець кинув, як тільки не стало грошей. Живуть удвох на невеличку пенсію матері. Мати тримається, бо треба опікуватись донькою, треба її утримувати, а головне – стримувати, бо невідомо, що буде.
Ірина Омельченко
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
