У Анни одночасно діагностували paк і вaгiтнiсть: коханий умовляв таки боротися за себе

В Анни все життя було за планом. Здавалося, в її товстелезному блокноті-щоденнику не знайти жодної вільної графи. Зустрічі, поїздки, важливі покупки, спортзал, салон краси. Жила за чітким графіком. Навіть заміжжя не вплинуло на це. Ба, планів стало більше, бо додалися організація сімейних свят й інші обов’язкові для родини речі.

Хотіли спочатку пожити «для себе»

Микиту така постійна зайнятість коханої трохи дратувала.



Все частіше ловив себе на думці, що втомлюється від жінчиної метушні. Хоча знаходив у їхніх стосунках свої плюси. Він точно знав, що не боронитиме піти з друзями на пиво чи на більярд і що, попри щільний робочий графік Анни, на плиті або в холодильнику обов’язково знайде щось смачненьке. Вона була люблячою, турботливою і, головне, розуміючою дружиною. Таких не кидають.

Перші роки подружжя вирішило пожити «для себе». Це зараз модно, особливо у великих містах. Молодь не хоче обтяжувати себе пелюшками на зорі сімейного життя. Тим паче, якщо і чоловік, і дружина мають хороші професії – прагнуть кар’єрного росту, фінансового благополуччя. Анна, коли виходила заміж, працювала рядовим журналістом в одному зі столичних журналів, а за п’ять років уже ним керувала. Микита теж дослужився до заступника директора у себе на фірмі й почав задумуватися над тим, щоб відкрити власну справу. Житло мали своє. Тож саме час був подумати про… дітей. Але коли Микита одного вечора завів мову про це з Анною, та розплакалася:

– Я вже давно протизaплiднi таблетки не п’ю. У нас щось не виходить. Микиту це ошелешило. Як таке може бути? Обоє ж ніби молоді та здорові. Анна обстежувалася та лікувалася років три чи навіть чотири, бо причина, як виявилося, таки у ній. Але ніщо не давало бажаного результату. Літа минали, а Бог діток їм з чоловіком усе не посилав.

Pак спровокувало сонце

На 35-річчя Микита вирішив дружині зробити сюрприз і придбав путівку на двох у Мексику. Знав, що від Туреччини чи Єгипту вона відмовиться: таким її не вразиш. А от заради чогось екзотичного таки знайде можливість відпроситися з роботи. І не помилився.

Правда, перед тим, як підписати відпустку, шеф Анні натякнув:

– Як повернешся, поговоримо про ще одну далеку поїздку – по роботі.

Анна дуже любила море і сонце. За своєю зайнятістю рідко з чоловіком могла кудись вирватися на відпочинок. Максимум на 5-7 днів. Обов’язково брала із собою нетбук чи планшет, аби бути в курсі усіх робочих справ, і навіть з пляжу «керувала». Та не цього разу. Вона навіть телефон мобільний не взяла, бо вирішила справді відключитися від суєти й зануритись у зовсім інший, екзотичний світ. Два тижні минули, як один день. Та наприкінці відпустки Анні стало зле: паморочилося в голові, з’явилася слабкість. Спершу думали, що отруєння чи перегрілася на сонці. Але й коли вернулися додому, симптоми не зникли.

– Може, ти вaгiтна? – несміливо запитав у дружини. Але вона заперечно крутнула головою. З нею було щось не так. А тут ще й на роботі подвійне навантаження – Анні запропонували підвищення до заступника директора одного з філіалів медійної компанії. Для цього мала пройти місячне стажування у США. Виліт планувався за півроку, й треба було до цього часу підігнати чимало справ…

– Здається, ти вже перепрацювалась, – якось перед сном буркнув Микита. – Може, краще відмовитися від того підвищення. Он на тобі лиця нема.

– Ти не розумієш, поїздка вже запланована, – відповіла Анна, але пообіцяла, що таки знайде час, щоб вирватися між усіма своїми справами до лікарки. Вона справді знову пройшла обстеження. Та коли стали відомі результати, лікар сама їй зателефонувала й попросила терміново приїхати.

В Анни виявили… paк щитовидної залози. Очевидно, ріст пнчлини спровокувало сонце. Потрібна була термінова опepaція, бо захворювання на ранній стaдії – й видaлення залози давало величезні шанси на одужання.

Найщасливіші дев’ять місяців у житті

Опepaція пройшла успішно. Наступним етапом лікування була йодотерапія – жінка мала приймати paдioaктивний йод. Та коли Анна зібралася знову лягати у лікарню, зловила себе на думці, що має затримку. Жінка зробила один тест на вагiтнiсть, другий, третій – усі показали, що вона… при надії! Тепер треба було обирати між дитячим життям та своїм, бо при вагiтнoсті йодотерапія протипоказана.

– Я залишу дитинку, – сказала Анна Микиті, який умовляв ще раз добре все обдумати й таки боротися за себе.

Бо ж як вона буде здорова, то зможуть ще раз сподіватися на дитятко. Та дружина залишилася категоричною. Вона відмовилася від усіх процедур! Ці дев’ять місяців у її житті були найщасливішими. Анна забула про всі нездужання, літала на роботу як на крилах – не було ні втоми, ні набряків, ні високого тиску. І в Америку на цілий місяць на стажування вона з’їздила, і нову посаду отримала. І, врешті, сама наpoдила здорову гарну донечку! А через три місяці залишила Богданку на чоловіка й таки лягла у лікарню пити paдioактивний йод. Провела у спеціалізованій палаті без спілкування з рідними (бо було велике опpoмінення) два тижні. За цей час настільки переосмислила своє життя, що, повернувшись додому, перше, що зробила, це викинула свій щоденник-записник. Вона заприсяглася, що більше не плануватиме своє життя навіть на день уперед.

*** Сьогодні Богданці вже шість рочків. Вона ходить у перший клас і дивує маму з татком своїми досягненнями. Анна щороку проходить планове обстеження, аби переконатися, що не прокинулася біда. А тепер здає аналізи ще частіше, бо… носить під серцем синочка. Їй 42-й рік, а запевняє, що почувається краще, ніж у двадцять.

Світлана РІДНА, Вісник.

Джерело.