Як батько з друзями зробили синові костюм на новорічний ранок! Вихователька зі сміху присіла, зал плакав.

Наступила зима, скоро новий рік – час свят. Особливо новорічним святам радіють діти. Адже у них попередеду веселі новорічні ранки.

Мій син має гарну пам’ять. У дитячому садку він знав напам’ять усі тексти ранків, тому до останнього дня було незрозуміло, який у нього костюм, адже дітки хворіють і він міг їх замінити, знаючи всі ролі.

На новорічний ранок моєму п’ятирічному синочку дісталася роль огірка.

Дізнавшись про це напередодні чергування, я купила зелену футболочку, кольоровий картон і з великим натхненням всю ніч шила зелені шортики під футболку і клеїла салатову шапочку з картону з чудовим хвостиком з дроту, обтягнутим зеленою тканиною.

На ранок йшов тато, що не вселяло особливої довіри, тому інструкція, як одягнути дитину і як закріпити шапочку, читалася татові вранці перед роботою.

У розпал чергування зателефонувала вихователька і тремтячим голосом повідомила, що у них захворів виконавець головної ролі і завтра син буде… колобком. На моє нервове питання – чи може колобок бути в костюмі… огірка? – в трубці була багатозначна тиша.

Я зателефонувала чоловікові на роботу і повідомила про форс-мажор.

Абсолютно щасливим голосом (мене вже тоді це мало насторожити) чоловік сказав, що немає ніяких проблем. Він візьме з собою двох друзів хірургів, а три хірурга – це супер команда, яка впорається з будь-яким завданням! І вони, тобто, хірурги – дуже кмітливі мужики, поїдуть до нас додому і вирішать цю проблему (моя інтуїція, мабуть, була дуже хвора в той момент!).

Забігана на роботі в пoлoговому будинку, я о дев’ятій вечора зателефонувала додому. Трубку взяв син і повідомив, що вони купили білу футболку, а зараз тато клеїть жовтий картон, дядько Вова готує їсти, а дядько Владик – сміється.

Ще через годину син повідомив, що він лягає спати, а дядько Владик вирізав з жовтого картону коло і малює на ньому очі, дядько Вова відкриває банку солоних огірків, а тато – гикає від сміху.

О дванадцятій вечора я подзвонила знову. Чоловік повідомив, що дядько Вова і дядько Владик дуже втомилися робити колобка і вже … сплять. І є нюанси.

Колобок, чисто випадково, був приклеєний дядьком Вовою суперклеєм на білу футболку дуже криво. Тому, коли дядько Владик віддирав цей шедевр, то футболка порвалася. Тому вони його пришили медичним шовком на зелену футболку огірка.

Але вийшло так красиво, що я навіть не уявляю собі як. А ще… вони зробили колобку тридцять зубів, і він тепер посміхається на всі зуби, правда ще на два зуба не вистачило білого картону.

(Ну нічого страшного, – сказала я, – на тлі тридцяти зубів це буде непомітно).

Так що я можу не нервувати, спокійно працювати і у мого сина буде найкращий костюм. А хто це там хропе? Так це дядько Владик, який так ретельно вирізав з картону зуби, що заснув прямо в кріслі.

Мене до ранку терзали смутні сумніви. І, здавши чергування, я закотила істерику головлікарю, щоб мене відпустили, хоч на годину, на ранок до сина.

Я трохи запізнилася… З актового залу доносився регіт з завиваннями і схлипуваннями. Я відкрила двері…

Біля новорічної ялинки намагався стрибати колобок. Величезне кругле жовте місяцеподібне обличчя на грудях сина було в діаметрі від підборіддя до колін. Очі цього монстра дивилися в різні боки. Три шовкових довгих горизонтальних шва над очима асоціювалися зі зморшками на лобі глибоко навченого життям колобка.

Особливо вражала відсутність двох зубів в широко розкритому роті. Тому що це були… два передніх верхніх зуба!

Це був дуже літній, потасканий життям і бувалий колобок, що стpаждає на хронічний aлкoголізм і повернувся нещодавно з кoлонії сyворого режиму

…Ну а всю цю скрупульозну працю трьох хірургів доповнювала веселенька салатова картонна шапочка огірка, з дротовим хвостиком, обтягнутим зеленою тканиною.

«Де ви ще побачите, такого ж, як я?…»

(Було продовження, що тільки в казці і на новорічному ранку, але всім вже було не до цього…) – вихователька зі стогоном присіла навпочіпки, зал плакав.

РЕКЛАМА: