Здається, до розкошів скромних служителів бога уже всі звикли. Але цікаво, звідки все ж беруться кошти на все це? Виявляється, у Московського патріархату в Україні існує ціла розгалужена бізнес-імперія. Це – сотні та тисячі підприємств по всій країні. Києво-Печерська Лавра, головна православна святиня країни. Біля резиденції митрополита – «скромні» монаші автівки… Наприклад, «BMW
Новенька така коштує 70 тисяч доларів. Або «двухсотий» «Лендкрузер» – наймодніша марка заможних бізнесменів. Ціна – теж від 70 тисяч. Або елітний «бус» «Шевроле Експрес».
Такий з салону може потягнути взагалі під сотню тисяч доларів. Ну, і як же без традиційного для Лаври новенького «Мерседеса»…
Це не виставка передових автосалонів раптом перекочувала до лаврського подвір’я. Це – священний синод Московського патріархату. У минулу п’ятницю найвпливовіші ієрархи зібралися, аби висловити рішуче «ні» автокефалії української церкви.
Священний синод Московського патріархату На жаль, до розкошів скромних служителів бога уже всі звикли. Але цікаво, звідки все ж беруться кошти на все це? «Гроші» спілкувалися із експертами, цілими днями копалися у реєстрах та вибивали секрети із інсайдерів з церкви. Врешті решт, роздобули унікальну базу даних. І дізналися про велику та розгалужену бізнес-імперію московського патріархату. Це – сотні та тисячі підприємств по всій Україні. «Батюшки завжди займалися бізнесом. І мали сприяння від держави», – розповідає релігійний експерт Тетяна Деркач. Заводи, ферми, будівельні компанії, торгові точки, автобази… Цілі фірми або їх частки належать священикам. На перший погляд – нічого незаконного. Утім, офіційно церква сама бізнесом займатися не може. «Канони не дуже дозволяють активний бізнес, тим паче монахам», – говорить Деркач. Та й самі служителі проповідують службу богу, а не «мамоні» (тобто грошам).
Церковні служителі на словах проповідують службу богу, а не грошам
Звідки ж тоді участь у таких серйозних підприємствах? 2015-ий рік. Одкровення колишнього керівника підприємства «Троїцька артіль», яке займалося реконструкцією Лаври, спричинило тоді справжній фурор. Адже він розказав, як владика Павло вимагав переписати на нього частку у цій компанії. «Для того, щоб отримати підрядну роботу, довелося піти на умови, які поставило керівництво Лаври (Павел і Варсонофій), щоб вони увійшли до керівництва цього підприємства», – розповів він.
Дивіться відео з 02:50
«У нас бізнесмени люблять дружити із батюшками. Інколи – хочуть очистити совість. А інколи – допомогти бізнесу», – зауважує Тетяна Деркач. І чимало прикладів, як батюшок беруть, як то кажуть, «у долю», знаходимо по всій країні. Наприклад, Митрополит Полтавський та Миргородський Филип, у миру – Осадченко. В його підпорядкуванні – знаменитий Мгарський монастир. Втім, для митрополита цей монаший скит став не лише святинею, але й… торговою маркою! У буквальному сенсі. Адже в реєстрі торгових марок словосполучення «Мгарський монастир» зареєстровано саме на нього. Цікаво, чому? Ну, можливо тому що митрополит «в долі» у заводу мінеральних вод «Мгарська жива вода». Крім того, має долю в Лубенському молочному заводі та навіть власну телекомпанію, зареєстровану прямо у монастирі. Релігійний експерт Тетяна Деркач давно «копається» у фінансах церкви. І має власну версію залучення батюшок до бізнесу: «Влада з церквою завжди за одно. І якщо приходить батюшка по якийсь дозвіл, чи ліцензію на видобуток, то чиновнику відмовити йому завжди складніше». Тож і не дивно, що священиків знаходимо у засновниках багатьох контор, які видобувають в Україні корисні копалини. Наприклад, скромний єпископ Путивльський Антоній має частку у газовому бізнесі.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
