Після публікації «Яких жорстоких реалій не враховують українці, виїжджаючи за кордон – дослідження тернополянки» сайту Про Те написав Дмитро Данченко, який досягнув великого успіху в Іспанії.
«Щойно прочитав у вас статтю про еміграцію в Америку, – пише Дмитро. – Будучи успішним емігрантом в Іспанії, можу запропонувати своє бачення проблеми. Основною перешкодою для наших емігрантів за кордоном стає нерозумiння менталітету країни та невміння конкурувати. Україна вкрай моноетнічна, тому багато українців незнайомі з менталітетом інших країн і не готові до конкуренції в роботі з німцями, американцями, британцями. Туристичний закордонний досвiд та досвiд проживання і працi за кордоном – це абсолютно рiзнi речі. Бути просто інтелектуалом та працьовитим тут недостатньо. Тут діють свої механізми отримання роботи, контрактів і так далі. Сподіваюся, що моє бачення буде цікавим та корисним читачам».
Ми попросили Дмитра Данченка розповісти про себе й про те, за яких умов українці реалізовують себе і досягають успіхів за кордоном.
Моя історія переїзду до Іспанії несподівана і не зовсім звичайна. Я часто подорожував, але тільки в останні кілька років з’явилася ідея, що відпочинок за кордоном можна поєднувати з вивченням бізнес-культури країн. Що можна шукати цікаві ідеї, знайомитися з лідерами думок у різних сферах. Здавалося б така проста думка, але осяйнула мене лише через 5-7 років різноманітних міжнародних поїздок. Адже ми звикли відпочивати безтурботно, дивитися визначні пам’ятки, пробувати на смак місцеву кухню, купатися в морі або океані, а тут треба було ще приділяти увагу діловій стороні життя. Однак, щоб відпочинок залишався відпочинком, діловим аспектам я вирішив приділяти близько 10 відсотків свого часу. Я спеціально поділився цією думкою в надії, що комусь це буде цікаво.
Під час перебування в Барселоні на одній з бізнес-зустрічей я познайомився із засновниками інноваційної компанії. Компанія займалася соціальними проектами. Взагалі слід зазначити, що в Західній Європі набагато більше приділяють уваги поліпшенню соціальної сфери, проектам націленим на те, щоб зробити життя легшим, зручнішим, щасливішим.
Як виявилося, компанія була відкрита до пропозицій щодо розвитку бізнесу. Мої креативні ідеї виявилися дуже доречними. В результаті ребрендингу я увійшов у компанію як співзасновник. Так почалася моя бізнес-історія за кордоном. І почалася вона з усвідомлення, що життя за кордоном дуже відрізняється від нашого досвіду перебування там в якості туриста.
Будучи туристом, ми платимо за товар або послугу. Працюючи ж, ти повинен співпрацювати, ступінь взаємодії набагато глибший і тут починається найцікавіше.
Україна моноетнічна, тому у мене, як і напевно у багатьох наших співвітчизників, не було глибокого досвіду спілкування з представниками інших культур і менталітетів. Ту різницю, наскільки люди в іншій країні можуть мислити та діяти інакше, я навіть не міг собі уявити, зізнаюся чесно.
Наприклад, в Іспанії роботу не вважають основним життєвим пріоритетом – працюють рівно стільки, щоб прожити і відчувати себе комфортно і щасливо. У вихідні навіть говорити про роботу вважають поганим тоном. Вихідні повністю присвячують сім’ї, відпочинку, хобі.
Інше також розуміння успіху, дружби, сімейних відносин. Успішним, наприклад, вважають того, хто займається улюбленою справою. Поняття успіху тут абсолютно не пов’язане з матеріальними цілями. Відчуття свободи та безтурботності тут має набагато більше цінності, ніж фінансові блага. Відповідно, «достукуватися до сердець» людей тут потрібно зовсім по-іншому. Це важливо при влаштуванні на роботу, отриманні контракту.
Говорячи про влаштування на роботу, тут також не зрозуміють, якщо Ви з дипломом юриста чи лiкаря будете влаштовуватися на роботу водієм. Це з абсолютно щирої поваги до того, що Ви витратили роки на навчання та отримання знань, а тепер будете крутити кермо.
Ще одним «одкровення», яке у мене сталося під становлення мого бізнесу за кордоном – це те, що ми не звикли конкурувати з іноземцями. Це знову ж таки пов’язано з темою менталітетів і тим, що в Україні не так вже й багато іноземних фахівців.
На жаль, варто визнати, що іноземцям набагато легше вдається освоювати наш ринок, ніж нам зарубіжний. Історій успішного українського бізнесу за кордоном, особливо в таких висококонкурентних регіонах як Західна Європа – дуже мало.
Вважаю, що підвищення конкурентоспроможності українського бізнесу має стати основним завданням на найближчі роки.
Тим, хто мріє про творчу, цікаву і престижну роботу за кордоном, потрібно бути готовим дуже багато працювати, робити не тільки більше, ніж ви робили у себе вдома, але бути кращим і конкурентнішим за місцевих працівників. А це непросто. Навіть в Іспанії паралельно з основною роботою у багатьох є інші проекти, пов’язані чи з роботою, хобі, волонтерської діяльністю. Все це, навіть якщо не приносить прямого доходу, то розглядають як додатковий плюс при влаштуванні на роботу.
Що ж стосується особисто мене, то зрозуміти і прийняти місцеву культуру зміг не так швидко, як мені хотілося б. На новому місці нам хочеться якомога швидшого досягнення результатів, але завоювати повагу і довіру за кордоном непросто.
Нелегко також сформувати нове соціальне коло спілкування. Наскільки це важливо – розумієш тільки тоді, коли починаєш його будувати з нуля у дорослому вiцi. Вважаю, що певною мірою мені пощастило, бо через два роки вдалося створити добре коло друзів та знайомих. Сталося це через те, що організовував ряд вдалих, великих культурних проектів, які отримали хороші відгуки та публікації по всьому світу.
Найнесподіванішим визнанням моєї діяльності стало вручення мені благородного титулу Кабальеро (аналог британського звання Сер) за внесок у культурний та діловий розвиток Іспанії. Я з гордістю поділяю це визнання з усіма українцями, адже де б ми не були та що б ми не робили, за кордоном нас сприймають як представників української культури. Навіть більше, я впевнений, що Україні та українцям треба більше відкриватися світу, нам є чим пишатися і є що запропонувати світові. У нас талановиті і працьовиті люди.
Напевно, чому потрібно навчитися більше – це завжди залишатися відкритим до нового досвіду та знань. Саме ця відкритість і дозволить бути успішним всюди, де б ви не опинилися.
Довідка: Дмитро Данченко, 45 років, із Запоріжжя. Освіта: ступінь бакалавра ЗНТУ за спеціальністю радіоелектроніка. В Україні – засновник і керівник мережі взуттєвих магазинів. З 2014 року співзасновник іспанського Агентства Інновацій та Розвитку Innjoy. Сфера діяльності компанії Innjoy – соціальні інновації, розвиток технологій «розумного міста», культурні заходи та проекти культурної дипломатії. Організатор Днів Українського Дизайну, що відбулися у Києві в квітні 2017 за офіційної підтримки уряду Іспанії, посольств Франції в Україні, КМДА та Ген. Консульства України в Барселоні. Автор проектів культурної дипломатії на замовлення Франції, Індії, Японії та України. Має ряд публікацій в пресі Іспанії, Італії, України, Латинської Америки та Африки. У червнi 2018 року отримав благородний титул Кабальєро Комендадор, вручений за внесок у культурний та діловий розвиток Іспанії.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
