Деякі батьки не вважають за потрібне долучати маленьких дітей до домашнього праці – мовляв, навіщо позбавляти дитя безтурботного дитинства, нехай грається та досить з нього. І вони абсолютно не праві.
Дитячі та сімейні психологи сходяться в думці, що діти, які в молодшому дошкільному віці починають допомагати батькам по будинку, надалі краще адаптуються до обстановки дитячого садка/школи, відчувають набагато менше проблем з самооцінкою, більш впевнені в собі, ніж їх «безтурботні» однолітки.
На багатьох сайтах можна знайти приблизні списки домашніх обов’язків дітей дошкільного віку. При бажанні ви можете з ними ознайомитися, але це зовсім не обов’язково. Адже ви, напевно, погодитеся, що ваш малюк унікальний і володіє неповторною індивідуальністю. Відповідно, тут потрібен і індивідуальний підхід. Одна дитина і в шість років буде думати, що швабра призначена для того, щоб виступати в ролі коня під час ігор. А інший вже в чотирирічному віці може цієї шваброю цілком якісно і з задоволенням проводити вологе прибирання в своїй кімнаті.
Так що не буду наводити тут ніяких жорстких списків. Ця стаття заснована більшою мірою на особистому досвіді і здоровому глузді, ніж на стандартах і тезах з підручників педагогіки.
Коли починати привчати дитину до домашніх обов’язків?
Насправді дитина може стати вашим помічником у дуже ранньому віці. Діти вчаться всьому через наслідування дорослим, і наше завдання тут – дати можливість дитині спостерігати за нами, зловити момент появи інтересу до копіювання тої або іншої дії і лише допомогти скоординувати, впорядкувати цю дію.
Дозволю собі навести приклад з особистого досвіду. Мій малюк у віці до року вкрай не любив грати самостійно, а вимагав постійного контакту зі мною. У результаті весь перший рік його життя я робила всі домашні справи, тримаючи малюка на руках або в слінгорюкзаку. Потім син став ходити за мною слід у слід і уважно стежити за всім, що я роблю. А в рік і 2 місяці він захотів сам, як мама, вивантажувати білизну з пральної машини. Дуже швидко це діло з розваги перетворилося на справжню допомогу: син діставав з машини випраний одяг і подавав мені, а я розвішувала його сушитися. За кожну принесену річ я дякувала йому похвалою і поцілунком. Вся процедура викликала у дитини незвичайний захват. І тепер, тільки почувши, що пральна машина закінчила цикл прання, синуля кличе мене у ванну і з радістю допомагає з вивантаженням і розвішуванням білизни.
Якщо ви уважні до своєї дитини і дозволяєте їй проявляти ініціативу, ви легко помітите, які ваші звичні дії йому цікаво повторювати. Можливо, ваш малюк захоче укладати подушки на місце, коли ви розбираєте або збираєте ліжко. Або відносити порожню тарілку в раковину після обіду. Дозвольте йому робити це. Звичайно, спочатку ці маленькі кроки вашого чада до самостійності не зекономлять вам часу, швидше навпаки, але в майбутньому вони створять основу вашої справжньої «співпраці» в домашніх справах. Так сімейні обов’язки вашої дитини сформуються природним чином, без якихось спеціальних виховних бесід і навіювань.
ЯК РОЗПОДІЛИТИ ОБОВ’ЯЗКИ ДІТЕЙ І БАТЬКІВ?
Якщо ж ви відчуваєте, що ваша дитина досягла віку свідомого, здатного брати участь у справах, члена сім’ї, а допомоги від нього немає або недостатньо – не бійтеся, що вас звинуватять в «експлуатації дитячої праці», а поговоріть з домашніми про обов’язки дитини в сім’ї. Можливо, ви зустрінете опір бабусь, що дбають за безтурботне дитинство онука і готових все зробити за нього. Не піддавайтеся. Поясніть їм ще і ще раз, що у дитини в будинку повинні бути свої обов’язки, що це полегшить його життя в майбутньому.
Для цього, перш за все, складіть список дрібних нескладних справ, які ви хотіли б передоручити комусь з домочадців (для початку по 2-4 пункту на кожну людину). Вам краще знати, які це будуть справи: наприклад, щоденне заварювання чаю, полив кімнатних рослин, сортування білизни, протирання столу після сніданку, обіду, вечері і т.д. Зберіть домашніх на розмову (буде краще, якщо ви заздалегідь заручитися підтримкою чоловіка, інших дорослих, з якими живете). Скажіть їм про те, скільки маленьких, на перший погляд непомітних справ вам доводиться робити, щоб підтримувати в будинку чистоту і затишок; про те, скільки часу вони забирають – часу, який можна провести за грою або на прогулянці. Покажіть і зачитайте список. Запропонуйте дитині і дорослим вибрати собі справи, за які вони готові відповідати.
Наступний крок – інструктаж. Проробіть вибрані дитиною справи в перший раз разом з ним, щоб потім не довелося робити зауваження з приводу того, що ви самі не пояснили.
Малюк все засвоїв? Тепер читайте щоденним виконанням взятих зобов’язань. Привчайте дитину до відповідальності. Спроби жалісливих бабусь звільнити його від справ («хоча б сьогодні, він так втомився») – припиняйте. Звучить жорстко, але саме так ви розвинете в своєму маленькому помічнику, разом з елементарними навичками, почуття відповідальності, навчіть його радіти результатами своєї праці.
У такій справі, як розподіл обов’язків дітей і батьків, будьте суворим, але справедливим керівником – ось побачите, це зовсім не завадить вам бути люблячою, доброю, ніжною мамою.
Ось думка ще однієї щасливої мами: “Коли я народжувала дітей, я йшла свідомо на це, знаючи, що обовязків у мене буде більше. І діти на світ не просились, і я їх не народжувала для того, щоб мені легше жилось. Я народила їх, і вважаю своїм обовязком – дати їм змогу навчатись і мати дитинство. Якщо він зараз не накатається на ровері, то коли ж це буде робити? На пенсії?
Я роблю для дітей те, що можу і мої діти цінують це, я це знаю. Мій Тарас, наприклад, любить куховарити (має навіть свою “кулінарну книгу”), робить свої “фірмені” канапки, або фруктові салати. Але це не є його обов”язок. Він просто їх робить, бо йому подобається. Якщо вони приходять зі школи, а в мене “завал по роботі”, нема часу загріти їсти, я питаю, чи можеш загріти сам їсти? То він ще спитає:”Мамо, тобі тоже загріти?” Для моїх дітей найчарівніші слова – це “Хто хоче мені допомогти?”Аж будуть сваритись, кому більше роботи.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
