Нейробіолог Різолатті: як думка ставить на ноги хворого

Вчений, який відкрив людству таємницю дзеркальних нейронів, розповів, як поліпшити взаєморозуміння між людьми, а також про нові підходи до лікування інсульту й аутизму.

ДОСЬЄ

Джакомо Різолатті — італійський нейробіолог, народився в 1937 році. Закінчив Падуанський університет.

У 1992 році професор Різолатті зробив революційне відкриття, яке спричинило переворот в психології та інших науках про устрій мозку. Були виявлені дзеркальні нейрони — унікальні клітини мозку, які активізуються, коли ми стежимо за діями інших людей. Ці клітини, як дзеркало, автоматично «відображають» чужу поведінку у нас в голові й дозволяють відчути те, що відбувається так, ніби ми робили дії самі. Зараз Джакомо Різолатті очолює Інститут неврології Пармського університету.

Дослід зі склянкою води

— Дивіться: я беру в руку склянку води, — несподівано починає наше інтерв’ю професор Різолатті. — Ви розумієте, що я взяв склянку, так? Але зовсім не тому, що встигли згадати всі закони фізики і проаналізувати: мовляв, є сила земного тяжіння, я протидію їй тощо. Розуміння моєї дії народжується у вас миттєво завдяки дзеркальним нейронам — особливим клітинам нашого мозку, які автоматично, підсвідомо розпізнають дію, яку ми бачимо. Скажу більше: якби зараз можна було сканувати ваш мозок, то ми б помітили, що при спостереженні моєї дії у вас активувалися ті ж самі нейрони, ніби ви самі взяли в руку склянку.

Але і це ще не все. Якось у Франції провели дослідження: одну групу добровольців попросили удати різні емоції — радість, сум; дали понюхати щось неприємне, і на обличчі відбилася огида. Людей сфотографували. А потім показали зображення іншій групі піддослідних і фіксували їхню реакцію. Що ви думаєте? Побачивши відповідні емоції на фотографіях, у добровольців в мозку активувалися ті ж нейрони, ніби вони самі, наприклад, відчули запах протухлих яєць, почули радісну звістку або були чимось засмучені.

Це дослідження — одне з підтверджень, що крім дзеркальних нейронів «дії» — їх називають моторними, є також емоційні дзеркальні нейрони.

Саме вони допомагають нам підсвідомо, без всякого розумового аналізу, а бачачи лише міміку і жести, розуміти емоції іншої людини. Так відбувається, тому що завдяки «відображенню» в мозку, ми самі починаємо відчувати ті ж відчуття.

У байдужих людей бракує нейронів?

— Але ж всі люди різні: є дуже чуйні, співчутливі. А є черстві та байдужі, яких, здається, нічим не візьмеш. Їх, напевно, природа обділила емоційними дзеркальними нейронами?

— Навряд чи. Мозок не такий простий. Крім дзеркальних нейронів, безумовно, працює наша свідомість, воля — з їхньою допомогою можна частково гасити ті почуття й емоції, які з’являються через дію дзеркальних нейронів.

Читайте також  В Китаї знову зафіксували спалах коронавірусу: 1 600 випадків за добу

А ще більшу роль відіграють соціальні норми, прийняті в суспільстві. Якщо суспільство підтримує ідеологію егоїзму, індивідуалізму: дбай насамперед про себе, своє здоров’я, матеріальне багатство, — то вам доводиться бути егоїстичним, оскільки вважається, що саме це приведе до успіху. В такому випадку роль вашої системи дзеркальних нейронів знижується вольовим зусиллям, вихованням, звичною поведінкою.

Мотивація має дуже велике значення. До речі, в багатьох релігіях є принцип: люби інших, як ти любиш себе. Не варто думати, що такий принцип походить від Бога — насправді це природне правило, яке відображає біологічну структуру людини і засноване на роботі дзеркальних нейронів. Якщо ти не любиш людей, то жити в суспільстві буде дуже важко. Тим часом в західних суспільствах, особливо в останні століття, був період суворо індивідуалістичного підходу. Зараз же, наприклад, Італія, Франція, Німеччина повертаються до розуміння, що соціальне життя не менш важливе, ніж особисте.

«Не ображайтеся на чоловіків»

— Якщо все-таки говорити про відмінності в структурі мозку, то помічено, що у жінок дзеркальних нейронів в емоційній системі більше, ніж у чоловіків, — продовжує професор. — Цим пояснюється більш висока здатність жінок до розуміння і співчуття. Були експерименти, коли добровольцям обох статей показували когось в стані болю, страждання — жіночий мозок реагував набагато сильніше, ніж чоловічий. Так склалося в результаті еволюції: природі важливо, щоб саме матір, яка проводить найбільше часу з дитиною, була емоційно відкритою, співпереживала, раділа і тим самим за дзеркальним принципом допомагала розвивати емоції малюкові.

— Отже, безглуздо звинувачувати чоловіків в тому, що вони бездушні й ображатися на них?

— Так, ображатися на нас не треба (сміється). Це природа. До речі, є ще один цікавий експеримент, який показує відмінність між чоловіками і жінками. Організовується гра: скажімо, я граю з вами проти когось третього, а потім ви починаєте навмисно грати проти мене, хитрувати. В цьому випадку я, чоловік, почну страшенно лютитися, в той час як жінка вважає таку поведінку безневинним жартом. Тобто, жінка більш схильна вибачати, ставитися до багатьох речей легше в кінцевому підсумку. А чоловік сприймає ту ж зраду, скажімо, набагато серйозніше і менш відхідливий.

Як думка ставить хворих на ноги

— Ви відкрили дзеркальні нейрони більше 20 років тому — напевно, з тих пір, крім наукових досліджень, були спроби використовувати ваше відкриття в медицині?

— Так, ми працюємо над практичним застосуванням відкриття, в тому числі, в медицині. Відомо, що моторні дзеркальні нейрони змушують нас подумки відтворювати ту саму дію, яку ми бачимо — якщо її здійснює інша людина, в тому числі на екрані телевізора або комп’ютера. Так, наприклад, відмічено: коли люди дивляться поєдинок боксерів, у них напружуються м’язи, і навіть можуть стискатися кулаки. Це типовий нейроефект, і на ньому заснована нова технологія відновлення після інсульту, хвороби Альцгеймера та інших захворювань, при яких людина забуває рухи. Зараз ми ведемо експерименти в Італії та Німеччині.

Читайте також  33 думки про вчителя (Із книги Бориса Жебровського «Сам собі думаю»)

Суть ось у чому: якщо у пацієнта нейрони не остаточно «розбиті», а порушена їхня робота, то використовуючи зоровий поштовх — показуючи необхідну дію при певних умовах — можна активізувати нервові клітини, змусити їх «відбивати» рух і знову почати працювати, як потрібно. Такий метод називається «терапія дії і спостереження» (action-observation therapy), в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.

Але найдивовижніший результат виявився, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення людей після серйозних травм, аварій — коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити. Зазвичай в таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає тощо. Якщо традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. Водночас, якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, науковців, це виглядає як диво.

«Зламані дзеркала»

— Професоре, а що відбувається, якщо у людини пошкоджуються самі дзеркальні нейрони? При яких хворобах це буває?

— Насправді масово пошкодити ці нейрони не надто просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини стається інсульт, то пошкоджується лише частина таких нейронів. Наприклад, відомо: коли пошкоджена ліва частина мозку, то людина часом не може розуміти дій інших людей.

Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов’язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі. Оскільки в мозку таких хворих зламаний механізм «відображення» дій і емоцій оточуючих, аутисти просто не можуть зрозуміти, що роблять інші люди. Вони не в змозі співчувати, оскільки не відчувають схожих емоцій при вигляді радості чи переживань. Все це їм не знайоме, може лякати, і тому хворі на аутизм намагаються сховатися, уникають спілкування.

— Якщо вдалося з’ясувати таку причину хвороби, чи наблизилися вчені до відкриття засобів виліковувння?

— Ми думаємо, що можна максимально повноцінно відновлювати дітей-аутистів, якщо робити це в дуже маленькому віці. На найбільш ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність з такими дітьми: мама, фахівець повинні дуже багато розмовляти з дитиною, торкатися до неї — щоб розвивати і моторні, й емоційні навички. Дуже важливо гратися з дитиною, але не в змагальні ігри, а в такі, де успіх настає тільки при спільних діях: наприклад, дитина тягне канат — нічого не виходить, мама тягне — нічого, а якщо потягнуть разом, то дістається якийсь приз. Так дитина розуміє: ти і я разом — це важливо, не страшно, а корисно.

Читайте також  В Україні вже в шістьох людей запідозрили захворювання на коронавірус

За темою:

Хто нас зрозуміє з братів наших менших?

— У більшості з нас є домашні тварини, які для багатьох стають справжніми членами сім’ї. Нам дуже хочеться розуміти їхній настрій, якось більш осмислено спілкуватися з ними. Наскільки це можливо завдяки дзеркальним нейронам? Чи є вони у кішок і собак?

— Щодо кішок, то з’ясувати це дуже важко. Довелося б імплантувати електроди їм в голову, а проведення дослідів на таких тваринах у нас заборонено. От із мавпами і собаками простіше: вони більш «свідомі». Якщо мавпа знає, що за певну поведінку отримає банан, то робитиме те, в чому зацікавлені вчені. З собакою цього теж можна домогтися, хоча і складніше. А кішка, як відомо, гуляє сама по собі й робить те, що хоче, — посміхається професор.

— Коли собака їсть, то робить це так, як ми. Ми розуміємо це, тому що у нас самих є така ж дія. А ось коли собака гавкає, наш мозок не в змозі зрозуміти, що це означає. Зате з мавпою у нас дуже багато спільного, і вони дуже добре розуміють нас завдяки дзеркальним нейронам.

Також були досліди, які показали, що дзеркальні нейрони є у деяких співочих птахів. У них в моторній корі головного мозку виявилися клітини, що відповідають за певні ноти. Якщо людина відтворює ці ноти, то в мозку птахів активуються відповідні нейрони.

Це згодиться

Як підняти настрій собі та іншим.

— Професоре, якщо ми підсвідомо сприймаємо емоції інших людей, то, виходить, при перегляді фільмів жахів або трагічних репортажів по телевізору ми автоматично отримуємо ті ж емоції? Скажімо, засмучуємося, і починає вироблятися гормон стресу кортизол, який порушує нам сон, пам’ять, роботу щитовидної залози тощо?

— Так, автоматично так відбувається. Навіть, якщо ви будете намагатися заспокоїтися, контролювати себе — це може лише трохи послабити реакцію, але не позбавить неї.

— Але, з іншого боку, напевно, можна використовувати той же принцип роботи дзеркальних нейронів, щоб підняти настрій?

— Ви маєте рацію. Якщо ви спілкуєтеся з позитивною, життєрадісною людиною або дивитеся фільм з таким героєм, то в вашому мозку виникають такі ж емоції. А якщо ви самі хочете підняти настрій комусь, то вищі шанси зробити це не з трагічно-співчутливим виразом обличчя, а з доброзичливою легкою посмішкою.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.