Український політв’язень Павло Гриб, який перебуває у СІЗО Ростова-на-Дону, написав листа російському виданню “Новая Газета”, де відповів на питання журналістів, які передали незаконно ув’язненому через його матір.
Під час судового засідання, яке проходило у п’ятницю, 1 лютого, хлопець поскаржився на погане самопочуття. Суд погодився викликати швидку допомогу. У суді Павло розповів, що на тижні його возили до Обласного клінічного діагностичного центру, де політв’язня оглянули, та порадили додатковий огляд спеціалістами.
Мій день проходить сумно і одноманітно. Сплю до 7:30. Їм кашу або бутерброд – те, що дають. Відносини з сусідами у мене хороші. Якщо мене звільнять – буду їм допомагати. У СІЗО мені найбільше не вистачає рідного слова. Читаю книги з місцевої бібліотеки. Мені передають книги українською мовою,
– пише Гриб.
Політв’язень зазначив, що “у в’язниці є що почитати, одна книга рідною мовою, про Русь – “Святослав” Семена Скляренка”.
У листі хлопець визнає, що здогадувався про те, що зустріч з Тетяною Єршовою (школярка з Росії, яку Гриб начебто схиляв до вчинення теракту – 24 канал) була пасткою. “Новая газета” нагадала, що перед зустріччю у будинку дівчини було проведено обшук, а співробітники кубанського УФСБ змусили її співпрацювати, погрожуючи кримінальним переслідуванням.
Далі текст листа Павла Гриба:
“Треба трохи потерпіти. Це “трохи” мені кожен день здається вічністю. Важко буде описати на папері цю вічність, тому що недостатньо слів для цього існує. Прокидаюся, не розуміючи, чи спав я? І знаю, що сьогодні не буде відрізнятися від вчорашнього.
Я думаю, що не варто бідкатися і скаржитися, хоча де ще я це можу зробити, як не тут. Адже я повинен подолати те, що трапилося зі мною. Потрібно не тішити себе надіями, а не здаватися. Малоймовірно, що скоро все закінчиться. Я бачу таку перспективу: або смерть, або в’язниця, де мені загрожує пробути наступні роки свого життя. Це в тому випадку, якщо я не помру раніше, ніж туди поїду.
Я розумію, що не винен, але я, як звір в капкані. Звинувачую себе ось у чому: я знав, куди і для кого їду, і відчував, що не повернуся. Але, не послухавши нічиїх застережень, я поїхав. Думка така: не страждати даремно. Я не міг все повністю передбачити. Це пастка, в яку я потрапив, як звір в капкан. Навіщо я поперся в капкан, знаючи, що деякі обставини і обіцянки змушують зробити нечуване?
Потім я тільки переконався в тому, про що підозрював. Ціною своєї волі та життя. Найбільше розчарування у тому, що мої побоювання справдилися. Мене дійсно здали і зрадили по слабкій волі. Чи мені було визначено будь-яким таким спонтанним і незрозумілих мені рішенням тут опинитися. І не дай бог тут залишитися назавжди і померти.
Про будинок я майже не згадую. Все це пройшло. Будинок, комп’ютерні ігри, їжа, рідні, друзі, все це залишилося далеко в пам’яті. Є щось рідне, але неймовірно далеке, адже навколо мене чуже.
З фізкультурою все погано. Щось робити необхідно для виживання, а сил це робити немає. Ніяк не можу змусити себе на ранковій прогулянці у бетонному “колодязі” щось робити. У небажання тисячі причин. У бажання тисячі можливостей”, – пише Гриб.
Хто такий Павло Гриб? Український політв’язень. Він зник у Білорусі в серпні 2017 року, у Гомелі його спіймали російські силовики.
У чому звинувачують Гриба? Українцю закидають підбурювання громадянки РФ Тетяни Єршової до вчинення теракту на шкільній лінійці у російському місті Сочі.
Як відбувалась спецоперації ФСБ, під час якої впіймали Гриба? Російські спецпризначенці виманили українця до Білорусі начебто завдяки Єршовій, з якою він мав зустрітися у Гомелі. Там його викрали і перевезли до Краснодарського краю, де й ув’язнили.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
