У матчі проти Північної Ірландії від збірної України чекали перемоги і впевненої гри, але так і не дочекалися
Гра з Бундестім зарядила українських вболівальників оптимізмом. Так, програли, але виглядали непогано і мали забивати чемпіонам світу. Неодноразово доводилося читати в коментарях до різноманітних текстів та новин про те, що “північних ірландців ми вже якось переможемо”. Але мало хто бачив справжню проблему перед другим туром Євро-2016 – суперник перед нами був вже не той, що стане чекати з цікавістю, чого ми коштуємо і що вміємо, це був суперник, який сам з перших же хвилин прагнув показати, що вміє сам. І завданням української команди було не дати опоненту зіграти у свою гру. Але підопічні Фоменка цього не зробили. Та і тренер не дуже допоміг.
Ще до гри ми говорили про те, що Михайлу Івановичу потрібно було здивувати суперника і зіграти у найбільш атакуючій манері, в якій взагалі вміє грати ця команда. Чому це було важливо? Щоб забити швидкий гол і змусити “нортайрішів” розкриватися. А якщо і не забити гол, то хоча б нав’язати власні правила гри. Замість цього ми почали “танцювати під британську музику”.
Коноплянка і Ярмоленко ніяк не могли створити гостроту у чужих воріт, бо банально не отримували м’яча, а центральні півзахисники не справлялися з доставкою “сфери” до найбільш креативних наших виконавців. Можливо, Фоменку все ж варто було наситити середню лінію більшою кількістю атакуючих гравців, або ж зіграти у два форварди? Це б змусило суперника хоча б номінально частіше оглядатися назад. А так – завдяки славнозвісним “лонгболам” та швидким передачам британці просто “пролітали” повз нашу опорну зону і їм, м’яко кажучи, було все одно, скільки там у нас опорників – 2 або 5. І це було дуже прикро. Адже, якщо порівнювати наш сьогоднішній матч проти матчу Північної Ірландії проти Польщі у першому турі, то там поляки дали британцям завдати лише 2 удари по воротах за весь матч, ми ж дозволили пробити 7 разів за тайм. Показово, чи не так?
А знаєте, що ще показово? Те, що Селезньов лише 6 разів торкнувся м’яча за перший тайм. І подивіться, де саме були ці торкання. Що робив наш форвард взагалі на полі?
Фоменко прогадав з виходом Селезньова. Прогадав з кількістю та якістю гравців у лініях. Але найгірше те, що навіть коли стало ясно, що тренер помилився, навіть коли суперник забив нам гол, Фоменко нічого не поспішав змінювати. Перша заміна сталася лише через 20 хвилин після пропущеного голу.
Дуже прикро, що Фоменка все влаштовувало в той час, як вся країна вимагала змін. Дуже прикро, що тренер, який зробив все для того, щоб наша команда зіграла як аутсайдер і “турист” на цьому Євро, спокійно спостерігав за тим, як Україна втрачає дорогоцінні хвилини для змін в грі. Можливо, така пасивність тренера пов’язана з тим, що він вже знає про своє майбутнє? Що ж, в такому випадку було б непогано відправити Михайла Івановича додому ще до початку гри проти поляків. Теоретично різниці ми не відчуємо, а може, навіть і краще буде.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
