Танки йдуть зі світанком: коли ми їдемо у бій – завжди є страх

Залізний легіон до дій готовий за будь-яких обставин та умов.

Цим матеріалом ми завершуємо цикл репортажів про танкові навчання 19-20 травня у зоні бойових дій.

На офіційній сторінці ООС ви зможете знайти відео талановитого оператора прес-центру КП ОС про те, як проходили маневри. Чи можна передати потужність двигунів, завдяки яким 40-тонні велетні мчать по бездоріжжю так, що ризикуєш звалитися з броні зі своєю бойовою камерою? Чи передати відчуття нестримної сили 125-міліметрових снарядів, готових прокласти дорогу крізь що завгодно? А коли в одному строю, в одному пориві?

1. Як думаєте, взяли б отой населений пункт? – показую за горизонт, чи навіть до нього, на окуповану росіянами часточку українського Донбасу.

2. Був би наказ, – такими силами узяли б без втрат і без проблем. Або з мінімальними. Втримати було б складніше, але то вже інша справа, – відповідає молодший сержант з дуже дорослими як для його віку очима.

Важко передати потужність, заховану в металі. Але ще важче – дух людей, що ведуть його всупереч смертельній небезпеці до слави і перемог. Завдання воєнкора – фіксувати історію, а не придумувати її. Тож рубані фрази простих чоловіків з непохитною позицією подаємо без змін. Їх не вчили красивих слів. Але вони роблять те, на що не здатен жоден оратор.

Командир батальйону майор Олег Баркатов із позивним “Кулак”:

Ми отримали бойове розпорядження. Було сплановано ряд заходів, які виконувались особовим складом під час підготовки та здійснення маршу. Переміщення проводилося вночі за допомогою встановлених новітніх засобів нічного бачення, тепловізорів. Вони у повній темряві дозволяють особовому складу пересуватись на місцевості та виконувати завдання.

Читайте також  Клімкін розповів, чим ракетний конфлікт між США та Росією небезпечний для України

Прибули до визначеного району своєчасно, вклалися в нормативи, виконали усі поставлені завдання. Це маскування техніки, її підготовка до подальших дій, створення системи вогню в районі, де розташовуємося на даний момент.

Загалом я задоволений діями особового складу і станом техніки. Вся техніка марш пройшла. Вся зібралась у районі зосередження. Під час руху ніяких несправностей не було.

Маскування – це перший захід, який повинен виконуватися у зв’язку з дією безпілотних літальних апаратів і розвідувальних підрозділів противника щодо виявлення та характеру дій наших військ. Я вважаю, що особовий склад з цим завданням справився на оцінку “добре”.

Наприклад, тут, навколо нас, застосовані елементи як маскувальних сіток, так і природних захисних властивостей місцевості.

Від бойових російських безпілотників захищає, у першу чергу, маскування. Якщо противник не виявить цю техніку, – він не зможе виконати своє завдання по скиданню мін чи іншої зброї. Також захищають засоби протиповітряної оборони. Є штатні екіпажі, які призначаються черговими. Танки обладнані станковим зенітним крупнокаліберним кулеметом, здатним вражати повітряні цілі, особливо безпілотні літальні апарати, без всяких проблем. Також у нас є підрозділ протиповітряної оборони, який може прикрити нас від повітряного противника.

Командир бойової машини протиповітряної оборони:

Доїхали нормально. Моє завдання керувати діями екіпажу, виявляти повітряні цілі противника та знищувати їх. В мій екіпаж входить також механік-водій та оператор зенітно-ракетного комплексу.

Самою установкою керує оператор. Командир дає команду про готовність “один”. Я передаю наказ оператору. Він виконує алгоритм дій для переведення зенітно-ракетного комплексу до готовності “один”. Якщо десь близько з’явиться російський безпілотник, – я доповідаю на пункт протиповітряної оборони та дію згідно з наказом. Ми можемо збивати повітряні цілі на малих і гранично малих висотах.

Читайте також  На Прикарпатті виявили спалах африканської чуми свиней

В зоні проведення АТО та ООС проходжу службу з 2016-го року. Сім’я ставиться до цього нормально, позитивно. Звичайно, хвилюються за мене. Підтримують. У мене дві доньки – 14 та 12 років. Приїду до них, обов’язково, з квітами.

Командир танка Т-64 на позивний “Ґудбай”:

В танкістах служу з 2008 року. Уже є певний досвід. Сьогоднішній марш для мене і мого екіпажу пройшов нормально. Я вважаю, що ціль досягнута. Швиденько доїхали, швиденько розгорнулися. Відпрацювали на 100 відсотків.

Важко не було. Все, як у бою. Але коли виконуються бойові завдання, – при подібних переміщеннях трошки веселіше. Знаємо, що їдемо “працювати”. Є певний азарт, чи що. А технічно – усе так само. Коли ми їдемо в бій – завжди є страх. Кожен боїться. Страх є в усіх. Але наш екіпаж бореться з ним. Піднімаємо бойовий дух собі та один одному. Ми знаємо, що люди навколо нормальні, досвідчені, що все буде добре, віримо у власні сили і в побратимів.

Сім’я ставиться до моєї служби, як і кожна мати, дружина, дочка, син. Не дуже добре, звичайно. Рідні хвилюються. Але з розумінням. Звичайно, підтримують. В основному, я їм говорю про службу небагато. Стараюся не говорити. Але якщо десь щось відбувається й інформація потрапляє в пресу, – рідні переконують: “Усе буде нормально, ви всі повернетесь, все буде добре”.

Ми достатньо добре вивчили важку техніку. Знаємо в ній кожен гвинтик. Найскладніше в роботі – це утримувати на належному рівні морально-психологічний стан. Навчання чи бій – потрібно налаштовувати людей, працювати з ними. Це складно. Але абсолютно реально. Моя бойова машина, цей танк, для мене – друг. Не більше і не менше. Це мій друг. І це правда. Кожного разу приводимо його в порядок, в робочий технічний стан, і він не підводить у критичний момент, коли дійсно треба.

Читайте також  Як зміняться комунальні тарифи після виборів: думка експерта з енергетики

Навчання підходили до завершення. Хлопці працювали на славу. Коли настав час “ставити оцінки” – їм не було соромно. Командувач об’єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський безпосередньо на місці ретельно вивчив дії танкового резерву, високо оцінив його боєздатність та особисто подякував учасникам маневрів за старанність. Зокрема, – під час підготовки, маршу, маскування техніки і відпрацювання низки інших елементів. Поряд з тим, він визначив завдання щодо вдосконалення тактики дій з метою результативного протистояння ворогові, який також розвивається. Олександр Сирський акцентував увагу на вжитті командирами різних рівнів усіх можливих заходів для збереження життя українських воїнів, у тому числі – під час ведення бойових дій.

Сонце піднімається вгору. Війна продовжується. “Важко в навчанні – легко в бою” – це не зовсім так. У бою не буває легко. Драйвово, дико, весело, але не легко. Проте, що тренується – те й розвивається. Тепер у суворих чоловіків, чарівних, але далеко не слабких, дівчат, у їхніх, покритих бойовими шрамами важких броньованих “друзів” стане трішечки більше шансів уціліти в наступному бою. Хай береже їх Господь!

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.