Апостоли Петро і Павло − найбільш шановні і популярні в народі сподвижники Христа. Мученики віри вважаються покровителями рибалок, пастухів і підприємців, а молитва їм, за легендою, може вилікуватися від божевілля і лихоманки.
Походження свята
Одне з найбільших релігійних свят у православній традиції має офіційну назву “День пам’яті святих апостолів Петра і Павла”. Всі віруючі шанують найбільших святих за всю історію християнства щороку 12 липня, пише Znaj.ua.
Апостоли Ісуса Христа вважаються найпотужнішими покровителями і традиційно займають особливе місце в пантеоні святих. Відзначимо, що свято має фіксовану дату і на відміну від багатьох інших православних урочистостей і не “плаває” по календарю. Щорічно апостолів Петра і Павла шанують 12 липня.
Одна з “червоних” дат православного календаря присвячена учням Ісуса Христа, які виявилися одними з найбільш популярних популізаторов вчення свого вчителя після його розп’яття в Єрусалимі.
Більше дізнатися про житіє і діяння Петра і Павла можна в працях православних авторів про святих апостолів, доступних в християнських магазинах, а також в Інтернеті. Крім того, багато подробиць є в так званій апокрифічній літературі, що не отримала визнання офіційної Церкви.
Відзначимо, що діяльність апостола Петра описана лише в першій частині “Діянь апостолів”. Далі можна дізнатися більше про життя апостола Павла, який присвятив своє життя поширенню християнства по території Римської імперії.
Доля сподвижників Христа була також сумною, як і у їх вчителі. Святі прийняли мученицьку смерть від поданих римського імператора Нерона, який сумно прославився масовими гоніннями на перших християн.
Точні дані про обставини смерті апостолів Петра і Павла − не відомі. Джерела різняться в своїх описах загибелі святих, а сучасні історики сперечаються про правдивість зазначених римлянами даних.
Наприклад, автор праці “Четьї Мінеї” Димитрій Ростовський був впевнений, що обидва святих були страчені римлянами в один день або з різницею в один рік.
Апостоли Петро і Павло: що ховається за православної легендою
Історію Петра і Павла нам розповідає Новий Завіт і праці інших перших християнських авторів. Відповідно до Писання, саме Святий Петро був найближчим учнем Христа і його спадкоємцем після розп’яття.
Православна традиція говорить про те, що Петро був очевидцем Преображення Господнього на річці Фавор. Після Вознесіння Ісуса саме цей Апостол став ревним проповідником його вчення, за що поплатився життя в Римі. За створення християнської громади, Петра розіп’яли на хресті вниз головою, що шокувало навіть жорстоку публіку “Вічного міста”.
Історія свята також складається з розповідей про життя Святого Павла. Джерела стверджують, що він не знав Ісуса під час його земного життя, а приєднався до діянь апостолів після того, як став свідком явлення Христа по дорозі до Дамаску. Савл (ім’я апостола до прийняття християнства) почув голос Сина Божого і став його ревним проповідником.
Саме Святий Павло заснував християнські Церкви в Малій Азії, Греції, Македонії, Сирії і в багатьох інших регіонах Римської імперії. За свою діяльність апостол також був страчений, проте будучи римським громадянином уникнув страшних тортур і був відразу обезголовлений.
Як зароджувалось свято
Вперше Петра і Павла почали шанувати на офіційному рівні в 324 році. Саме тоді, згідно з даними джерел в Константинополі і Римі з’явилися перші храми, присвячені апостолам.
З четвертого століття обряди в церкві на честь святих почали проводиться священиками, які призначили святкування саме 12 липня або 29 червня по старому стилю. Саме в цей день мощі святих були перенесені до Константинополя, де в їх честь були побудовані грандіозні собори.
Символи святкового дня
Свято Святих Петра і Павла шанує духовну твердість і розум, якими прославилися великі сподвижники віри.
У православній традиції Петро є символом зречення від віри, за яким слідує покаяння. Апостол Павло, в свою чергу, давав приклад опору вірі і заперечення проповідування.
Традиції свята
У народі Свято Петра і Павла був символом настання розпалу літа і було ознакою необхідності початку підготовки до настання осені. “Петров день” називали “верхівкою літа”, за яким йшла посилена підготовка до масштабного сіножаття.
В Україні обряд підготовки починався з прибирань. У селах і містах масово прибирали в будинках і дворах. Було прийнято білити будинки, вивішувати вишиті рушники та інші прикраси.
Готувалися до свята і юні дівчата. Так, молодь робила з польових квітів вінки, які вплітала туди червоні маки і влаштовували масові гуляння.
Вранці все за традицією йшли до церкви або до собору, де стояли на урочистій церемонії, що оспівує святих апостолів.
Традиції також включали в себе використання перших паростків нового врожаю ячменю, з якого було прийнято випікати обрядовий хліб, необхідний для освячення в храмі.
По приходу з церкви, українці пригощалися спеціальною стравою − сирними бабками. Частування діставалося всім членам сім’ї і гостям.
Сирні бабки або Мандрики, за легендою, любили самі Петро і Павло, які регулярно вживали їх в їжу під час своїх подорожей по світу і проповідування слова Божого.
Вважається, що після 12 липня перестають кувати зозулі. Дане явище в народі пояснювали тим, що ці птахи нібито “подавилися Мандріком”. Саме зозуля, згідно з легендою, вкрала частування у святого апостола, за що була покарана Богом.
День Петра і Павла, прикмети якого особливо цінували за старих часів, шанувався пастухами. Саме перший святий вважається покровителем представників цієї “професії”. Пастухів було прийнято цінувати і пригощати саме в цей день. Селяни дарували частування людям, які пасли худобу, і разом обідали
Свято відзначали в спеціальних “петрівніках” − невеликих землянках, прикрашених огорожею із зелені. У таких імпровізованих “оселях” і проводили святковий обід.
У деяких українських етнічних областях була традиція, яка полягає в зборах господинь, які годували корів травами з жовтими квітами, що нібито давало їм “жовте молоко”. Обряд супроводжувався тим, що жінки говорили особливі заговори, які лише частково дійшли до наших днів.
Традиційно на “Петра і Павла” дівчата ворожили на своїх обранців. Для того, щоб дізнатися про свого коханого, потрібно було зібрати 12 різних рослин. “Дари природи” клали під подушку і читали спеціальний заговір. Переконання селянок були такими, що вони думали, що саме в цю ніч вони зможуть побачити свого майбутнього чоловіка.
Також для збереження краси було прийнято вмиватися з трьох джерел, щедро пригощати нужденних і зустрічати світанок “на ногах”.
Існував звичай відзначати і 13 липня, яке називали “на пів Петра” або на “на пів Павла”. Свято проходило зі смаженими півнями на столі і свіжим борщем, розлитим в три чашки.
Дата православного календаря також привертала родичів божевільних і гарячкових, які за легендою, могли зцілиться саме в цей день.
Також Святому Петру молилися моряки, а Павлу − перші українські підприємці.
Прикмети на “Петра і Павла”: за старих часів і зараз
12 липня вважається одним з найважливіших днів у православному календарі та багатим на різні прикмети. Свято є особливим днем, коли можна було дізнатися багато про своє і спільне майбутнє. Життя близьких можна було не тільки врятувати молитвою святим, але і значно поліпшити особистий добробут і отримати підказку на майбутнє.
Серед основних прикмет на “Петра і Павла” варто відзначити:
свято на середу випало − рік хорошим буде;
один дощ на Петра − хороший урожай, два − відмінний, три − багатий;
якщо на Петра спека, то на Різдво − буде холодно;
Петрів день холодний − рік голодний;
хто не спить на Петра, той весь рік гуляє до ранку;
Заборони на День Петра і Павла
За православною традицією 12 липня не можна їсти свіжі ягоди і фрукти, так як це нібито накличе біду і може залишити на все життя на самоті. Якщо, по необережності з’їв зібрану ягоду, то частування варто віднести до храму і пригостити нужденних.
Категорично заборонено вступати в шлюб на “Петра і Павла”, так як молодята можуть накликати на себе нещастя.
На свято було заборонено працювати в полі або саду. Вважалося, що в святий день земля набирала силу і її не можна було турбувати.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
