«ЛЮДОНЬКИ, У НАС ТАКА ВЕЛИКА РОДИНА, А ДІВЧИНКА МАЄ ЙТИ В ДИТЯЧИЙ БУДИНОК! ПОБІЙТЕСЯ БОГА!» — « ТАК БАГАТО ГОВОРИШ, ЗАБИРАЙ СОБІ », — КИНУЛА ТІТЦІ ОДНА З РОДИЧОК. « НУ І ЗАБЕРУ! — ВІДПОВІЛА ТА. — ЗБИРАЙСЯ, ДИТИНКО. ПОЇХАЛИ ДОДОМУ…» ТАК І ПОЧАЛОСЯ ІРИНКИ ЖИТТЯ У НОВІЙ РОДИНІ
Героїня нашої історії — Ірина, яка стала сиротою ще в дитинстві.
ЇЇ батьки зaгuнyли в автoкaтастpофі. Ніхто з родичів не хотів брати дитину до себе, тільки троюрідна сестра її батька погодилася. «Людоньки, у нас така велика родина, а дівчинка має йти в дитячий будинок! Побійтеся Бога!» — «Так багато говориш, забирай собі», — кинула тітці одна з родичок. « Ну і заберу! — відповіла та. — Збирайся, дитинко. Поїхали додому…» За матеріалами
Так Ірина жила в тітки. Середовище в сім’ї вкрай відрізнялося від того, до якого привикла дитина. Чоловік тітки пuячuв, а вона все господарство тягнула на собі. В тітки було ще троє дітей: росли вони разом з Іриною.
Але дівчина відрізнялася від інших тим, що мала здібність до навчання. Усі вчителі радили тітці віддати Ірину в місто в гімназію. Але тітка цього не хотіла: «Хто знає, чи пригодиться в житті тобі те навчання…»
Тітка не бажала зла, просто в неї були свої погляди на життя.
Ірина закінчила школу з золотою медаллю й горіла бажанням вступити до вишу.
«Ірино, — почала розмову тітка, — сусід Йосип тебе дуже си вподобав, хлопець файний. Батьки вшановані, багаті… А з науки тої що?»
«Цьоцю, я в університет хочу! — благала Іринка. — Мені не подобається Йосип і заміж я ще не хочу.» Тітка Стефа, махнувши рукою, додала: «То роби, як знаєш…»
Ірина вступила до інституту й з першої стипендії накупила всім гостинців. Уся сім’я раділа за дівчину. Але вже за декілька місяців прийшли сусіди сватати Йосипа з Іриною. Це було для дівчини дуже неприємно і несподівано.
Ошелешена притиснулася в куток, сльози на очах, але з вдячності до тітки, яка дала їй прихисток, погодилася на шлюб…
Радості тітці Стефі не було меж. З багатим Ірина одружується, от життя буде мати.
Весною відсвяткували весілля й Ірина пішли жити до Йосипа. Свекруха зі сватом добре ставилися до дівчини, а вона натомість в усьому їм допомагала.
А от Йосип з першого дня дратував дівчину: «Кому то треба ті твої інститути? — бурчав. — Місце кожної жінки — на кухні й біля чоловіка і дітей…»
Дівчина ж не пішла з університету, а перевелася на заочне відділення. Так і жили.
Змінив долю випадок
Йосип часто вживав aлкoголь й принижував дружину в колі друзів. Називав Ірину «моя мaнтелeпа», хоча сама дівчина не розуміла значення цього слова.
Одного дня сталася ситуація, яка змінила наступний хід подій. На подвір’я до сім’ї прийшла дівчина і сказала, що вaгiтна від Йосипа. Той не перечив, а стояв опустивши голову.
Свекруха тоді як почала обзивати й лупцювати сина, а в кінці взагалі випровадила за браму. Ірина ж на наступний день зібрала речі й пішла додому. Й одне питання лише було в голові: а що робити далі?
Дівчина вирішила повернутися в університет. Згодом вступила до аспірантури, яку закінчила з відзнакою. А за якийсь час уже працювала викладачем.
Дівчина все життя займалася саморозвитком, подорожувала, відвідувала семінари. А от кохання зустріла лише в 42, а в 44 наpoдила своїх первістків.
Зараз це мудра самодостатня жінка, яку дуже поважають в наукових колах. Зовсім рідко пригадується Ірині той коротенький період життя, коли, як сама каже, йшла не своєю стежкою. Іноді жінці видається, що це був сон…
Ви б залишились з чоловіком після такої зрaди на місці Ірини?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
