Біля коломийського катедрального собору Преображення Господнього УГКЦ щосуботи роздають гарячі обіди для бідних.
Ті, хто не може купити собі найнеобхідніше, можуть прийти під церкву і не лише поїсти, а взяти обід із собою. Аби наступного дня не ходити голодним, пише журанліст газета “Експрес” Сабіна Ружицька.
…Полудень. На коломийській ратуші мелодійно дзвонить годинник. Під собором кілька весільних кортежів, за кілька метрів — туристи з Києва і Дніпра, роздивляються та фотографують величну церкву. Бідних та вбого одягнених людей чи безпритульних взагалі не бачу. Заходжу в собор, звертаюся до священника, знайомлюся. Зі мною розмовляє отець Сергій Треф’як. Запитую, де тут…можна пообідати, ще й додаю, що “голодна і хочу поїсти”. Очікую, що зараз служитель церкви мене культурно випровадить з собору. Та панотець просить пройти у парафіяльний будинок, що за 3 метри від собору, і кілька раз перепитує, чи я справді голодна. Не хочу обманювати та кажу, що їжу я маю за що купити, але хочу дізнатися, кого і як у церкві годують.
“Ось ці люди, дивіться, спілкуйтеся, лише старайтеся прямо не запитувати, чому вони тут, їм болить те, що вони бідні, — застерігає священник. — Будь ласка, он ці люди, яким ми обіди роздаємо…”
Біля сходів парафіяльного будинку стоять скромно, акуратно і чисто одягнені сім старших жінок та троє чоловіків років 50-75. У руках сумки, із пластмасовим посудом та невеличкі папірчики. Підходжу до першої в черзі пані. Це 59-річна Галина Ковалів, жінка каже, що їй дуже сутужно, живе самотою, пенсії ще немає, а на роботу вже не беруть. Коли дізналася, що біля собору будуть їжу роздавати, прийшла. Запитую, чому вона залишилася без грошей. Мовчить. Витирає сльози, просить не ятрити душу.
“А я скажу, чому сюди приходжу, — мовить 80-річна Ярослава Решітка. —Я інвалід другої групи, зосталася без рідних, пенсія в мене мінімальна, хоча 41 рік пропрацювала майстринею в ЖЕО. Треба комунальні послуги оплатити ліки купити і грошей на їжу майже не залишається. Про те, що біля собору будуть гарячі обіди роздавати дізналася від знайомої. Хоча вагалася, але прийшла, зустрілася зі священником, розповіла про свої біди, він мені одразу спеціальні талони на обіди дав (жінка показує невеличкі папірці, де написано її прізвище, ім’я, дата та кількість обідів—2). Один я сьогодні з’їм, а другий—завтра”.
Із жінками, які опинилися у важких життєвих ситуаціях, заходжу в парафіяльний будинок. Усміхнена пані у фартушку і рукавичках (бачу, що про чистоту та санітарний стан тут дбають—авт.) виносить обіди: борщ на копчених ребрах, вінігрет та гречка з підливою із сосисок, 6-7 великих шматків хліба та 3-4 яблука. Порції на вигляд 300-400 грам. Їжу роздає 34-річна Лілія Ястремська, спорстменка, педагогиня-організаторка, парафіянка храму Преображення. Прошу її дати скуштувати обіду для бідних. М-м-м-м, ситно та смачно. Таке і я щодня готую для рідних.
“Чимало людей, які обідають в суботу біля храму, щодня приходять харчуватися в благодійну їдальню християнського фонду,—пояснює отець Сергій Триф’як.—У вихідні їдальня не працює, але люди їсти хочуть. Тому ми вирішили готувати їм їжу у кухні парафіяльного будинку, що біля собору. Кухня—велика, 70 квадратних метрів, тут є професійне обладнання, ідеальна чистота, всі продукти—помарковані та свіжі”.
До речі, пообідати у суботу приходять й люди, які не харчуються у благодійній їдальні. Більшість жінки віком 50-80 років. Аби отримати їжу, ці люди можуть звернутися до священників собору та надати документи про складний соціальний стан. Це можуть бути довідки із соцслужб, пенсійного фонду, медичні виписки. Можна запросити служителів церкви чи працівників благодійного фонду додому, аби вони пересвідчилися, що тій чи іншій людині потрібні обіди. Якщо людина безпритульна, то в благодійному фонді можуть допомогти відновити документи і знайти роботу та й нагодують без проблем.
“Не годуємо лише тих, хто хоче взяти їжу “на закуску”,—додає отець Сергій. “Хто готує для нужденних та де берете продукти?”,—запитую служителя. “Готують 20 парафіянок,—каже отець Сергій.—Вони розділилися на групи і щосуботи на кухні 3-4 години безкоштовно працюють 4 осіб. Продукти купляють за гроші зібрані в церкві. Попередньо ми оголосили, що будемо годувати бідних, і просимо пожертвувати хто скільки може. Зібрали кілька сотень гривень. Усі надходження та видатки ретельно розписали. А ще ініціативні парафіянки склали список наших підприємців та звернулися за допомогою. Ніхто не відмовив. І коли жінки-помічниці бачать, які продукти є, з того і готують”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
