Восьмий день пошуків Віті: однокласники надіються, що трапиться диво, і він зараз зайде до класу (ФОТО)

Дев’ятикласника Золотослобідської школи, що на Тернопильщині 15-річного Віктора Грубяха шукають усім світом вже сьому добу поспіль. Наразі — ані сліду, пише te.20minut.ua

До пошуків долучились рятувальники, військові, поліцейські, місцева Самооборона, мешканці та однокласники з батьками. Сотні людей щодня виходять та крок за кроком, метр за метром перевіряють буквально все – від полів, посадок, ставків – до закинутих будівель.

Обшукали вже сусідні села і райони

— Сьогодні (28 листопада – прим. авт.) шукають на двох ділянках, — розповів сільський голова Золотої слободи Ігор Мидло. — Від с. Вікторівка і по паралелі, а це на відстані від нашого села — 5-7 км, одночасно проводять пошуки до Денисова, до Стрипи – приблизно 12-15 км.

Вже обшукали не лише найближчі села, а й райони — і Теребовлянський, і Підгаєцький – усе безрезультатно. Усі хати закинуті, усі чагарники, поля, все обійшли. Шукали у с. Росоховатець і навіть в Козові, де нещодавно придбали нове житло – ніде немає.

— Проблем у сім’ї не було, принаймні, про конфлікти чи щось подібне ми не знаємо, — каже сільський голова. — Мама Оксана, є сестра старша ще у хлопця. Тато — інвалід, з родиною не проживав. Хату купила мама недавно – і там шукали. Немає його. Хлопчина активний, спортивний. 15 років, такий вік – звичайна здорова дитина. У селі різні припущення… Але чим день, надія все більш втрачається.

Просять дітей, аби зізнались. Бо кожне слово має вагу
Однокласники Віті приголомшені. З ними весь час спілкуються вчителі, класні керівники. Просять – якщо комусь бодай щось відомо, аби зізнались. Хтось хоч щось чув – нехай розкажуть, бо тут кожне слово має вагу та може допомогти відшукати школяра. Діти й самі, разом з батьками, долучились до пошуків. Зараз повертаються до навчання. Хоча навряд чи його можна назвати повноцінним. З голови не йде: безслідно зник однокласник.

Читайте також  Чує серцем, говорить очима. Маленький екстрасенс з Івано-Франківщини

Ще в п’ятницю, коли він зник, ми з чоловіком та Вітиною мамою особисто об’їздили, обійшли все, де він міг зійти з маршруту дорогою додому, — розповіла директор Золотослобідської школи Уляна Гуцал. – Того ж дня я зібрала шкільну лінійку і попросила учнів – хто може з батьків, знайомих та друзів родин долучались до пошуків. Діти теж ходили шукати, разом зі своїми батьками.

У вівторок, 26 листопада, учнів відпустили з уроків – вони разом з дорослими продовжили пошуки. Уже наступного дня у школі працювала поліція. Опитували всіх. Після розмов просили повертатись до повноцінного робочого процесу.

— Однокласник дзвонив йому у четвер, повідомити, що на змагання поїдуть не автобусом, як раніше планувалось, а автомобілем, бо домовились за транспорт, — пригадує пані Уляна. — Діти зранку в п’ятницю всі зійшлись, крім нього. Відразу почали шукати, послали додому – немає. Дзвоню до мами, кажу, що ми шукаємо Вітю. Мама й каже — ми його теж шукаємо.

Хто востаннє спілкувався з Вітею перед тим, як він зник
Доки директор з чоловіком, мамою та сестричкою Віктора у п’ятницю шукали школяра, директорка розпитувала маму, чи не пропадав він раніше. Мати запевняла – ніколи такого не було. Якщо йшов в село – бувало, приходив о 12-1 ночі. Але приходив завжди. У селі теж кажуть, що не чули, аби Вітя тікав з дому чи не повертався ночувати.

— Їх у той день йшло в сусіднє село дві групи, було багато дітей, — каже пані Уляна те, що вдалось дізнатись від дітей. — Йшла група 5 чоловік, серед яких Вітя та його однокласниця. Була ще й інша група. Всі йшли до с. Вівся пішки польовою дорогою. Друга група йшла вперед, поверталась раніше, то Вітю дорогою не бачили.

Читайте також  Окупанти таємно переселили до Криму вже мільйон росіян – Джемілєв

Назад група з п’яти чоловік теж мала йти разом. Проте саме в розпал дискотеки Вітя підійшов до них. Мовляв, вже йде додому, бо мама подзвонила. Однокласниця його просила: «Ще побудь, будемо разом йти». «Ні, я вже маю йти», — відповів. Тоді його бачили востаннє.

— Він активний, життєрадісний, дуже спортивний, брав участь у всіх змаганнях в школі, районі – без його участі не проходило, здається, жодне, — каже Уляна Гуцал. – Дуже часто виборював призові місця. Відносно спорту – то у нього пріоритет. Вчитель фізкультури весь час його хвалив і казав, що Вітя – найкращий. Коли дізнались, що Віктора немає, а команда от-от має виїжджати на змагання, казали, мовляв, вже немає чого везти ту команду без нього. Він хотів бути авторитетом серед однолітків….

Діти дуже переживають, хвилюються. І вірять, що от-от станеться диво, двері відчиняться, і Віктор зайде до класу. Школярі чи не єдині, хто вірить у диво. Адже Віктора немає вже сьому добу. А сотні дорослих мовчки – по болоті та під дощем, долають метр за метром, аби відшукати зниклого підлітка.

Шукайте деталі в групі Facebook, а також каналі Telegram

РЕКЛАМА:
>

Джерело.

Загрузка...


загрузка...