Які би ви не були. Люди на моєму шляху…..
Жоден не подав руки.
Просто тому, що вам зручно було бачити мене такою.
Розумієте?!
Біль щодня. Відчай. Страх. Тиск.
Намагання втекти від цього всього.
Але куди?
Збагніть нарешті.
Я не мала дому. Ніколи. Прихистку.
Шансу його мати.
Не мала мами. Чи тата.
Або руки – яка прийде і скаже
“Встань”
Я прийму тебе.
Зрада. Дружба
Зрада. Рідні
Мене гнали звідусіль, як пса.
Бо я сміла чогось прагнути
Хотіти
Мріяти
І ви всі просто наклали штамп
На мою душу
Щоб вбити. Рештки тепла.
Зрозумійте.
Я жива. Хочу дихати вільно.
І не тікати.
Від бруду ваших язиків.
Дайте шанс йти своїм шляхом
” Ти знаєш: що б ти не робив, ти безумовно когось розчарував, тому що ти не можеш бути одночасно всім, чим хочуть бачити тебе.”
Браян Молко
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
