Олег Вангела: “Історична реконструкція визнана в Україні як неолімпійський вид спорту”

Калушанин Олег Вангела з клубу історичної реконструкції «Нормани» розповідає про своє захоплення, про лицарів, середньовіччя, фестивалі та калуські реалії. Цікава й багатогранна особистість, надзвичайно харизматичний, лідер, яскравий, такий, який вміє надихати. 

Додаємо фото “Норманів”,  які робив талановитий калуський фотограф Дмитро Федорців.

Історична реконструкція існує у нашому місті 7 років. Сьомий рік буде 28 червня. День заснування нашого клубу – це коли ми вперше поїхали на фестиваль не я відвідувачі, а як учасники.

В клубі за цей час було дуже багато людей. Близько 50 любителів історії пройшло через наш клуб. В якийсь період часу вони займалися у нас: хтось місяць ходив, хтось рік-два. Постійно в нашому клубі зараз 10 головних учасників. Людей, які мають костюми та обладунки та їздять з нами на фестивалі та свята.

Коли ми це все засновували, то були дітьми. Нам було по 17- 18 років найстаршим, а наймолодшим – 12 років. І батьки під нашу відповідальність дозволяли дітям їздити на фестивалі на 3-4 дні в невідоме місто. В перший рік ми поїхали на три фестивалі: “Срібний татош”(Закарпаття), “Тустань” і “Форпост”.

З нами займалися різні люди. Є “ветерани”,  які від початку займаються історичною реконструкцією в “Норманах”. Є такі, які кілька місяців активно брали участь, а потім “перегоріли”.

Спершу ми думали, що це захоплення в перспективі нам буде приносити кошти, що ми будемо на ньому заробляти. Але з часом ми зрозуміли, що реконструкція потребує дуже багато коштів та часу, а з віком в нас стає все менше вільного чусу на це.

Хтось перетворює реконструкцію з хобі (коли ти займаєшся нею для себе, для відпочинку, ти не ставий перед собою глобальної цілі, а лише хочеш донести цю ідею до молодого покоління. Кажеш: “Хлопці, можна битися, займатися боксом, грати футбол, а можна займатись реконструкцією” ) на бізнес і продає себе.

Читайте також  У КАЛУШІ ПЛАСТМАСОВИМИ КРИШКАМИ ЗАКРИВАЮТЬ КАНАЛІЗАЦІЙНІ ЛЮКИ (ФОТО)

При чому історична реконструкція визнана в Україні як неолімпійський вид спорту. І в нас вже  є майстри спорту по цьому.

Є можливість заробляти на реконструкції. Яка? Можна здавати в оренду зброю, одяг, обладунки, костюми.  Виступати на весіллях, корпоративах, святах будь-яких.

Дуже часто люди вдягають костюм лише тоді, коли їм платять.

До прикладу їдуть на фестиваль, коли платять за дорогу, безкоштовний вхід, годують і дають ще гонорар. А ще можна привезти на фестиваль свою кухню і щось продавати. Свій фуд-корт. Історичний фуд-корт може заробити, бо не платить відсоток з продажу та оренду. Ми думали про це.

Загалом не до ідей та хобі, коли щодня працюєш на роботі. Особливо по змінах.

Коли я працював електриком на заводі, то зрозумів, що є два варіанти: або використовую реконструкцію як спосіб заробітку, або для того, щоб мати можливість донести людям свою думку, свою життєву позицію, про те, що треба пам’ятати та вчити історію. Вивчення історії такої антропологічної дає можливість набагато більше зрозуміти.

Для більшості людей просто дати – це нудно. Історію треба вивчати починаючи з низу. Чому люди так вдягалися? Чому так їли? Це допоможе багато зрозуміти про їх менталітет, думки, моральний стан.

Ми саме за реконструкцію, як хобі, це наша філософія, спосіб відпочити. Великим бонусом є те, що реконструкція дозволяє знаходити івенти куди поїхати. Можна звичайно ж поїхати в гори, на море, з дівчиною на річку відпочити.

Але є миті, коли ти не знаєш куди помандрувати. Є час, можливість і кошти. І тут є фестиваль, до прикладу в Кам’янці-Подільському, ви їдете туди в костюмі, відмикаєтесь від реальності, знайомитесь з новими людьми, згадуєте старих друзів. Це дуже акумулює і потім є що згадати.

Для тих, хто лишився в клубі, це дуже важлива частина життя.

Читайте також  У Франківську чоловік ногами побив до смерті молоду жінку

З 2014 року ми почали проводити в нашому місті свої фестивалі, виступи. Для того, щоб показати Калушу, що ми є, ми хочемо привернути увагу, рахуйтеся з нами, як з людьми, які вивчають історію. Хотіли, щоб молодь долучалась до нас. Багатьом мало б бути цікаво побитися мечем, постріляти з луків. Перевтілитись. Може, хтось в цьому бачить якийсь вид косплею.

Була на початку підтримка. Ми співпрацювали з краєзнавчим музеєм.

Нам надали приміщення і дуже допомогли. Уляна Паньо та Артур Єфремов. Ми там тренувались, розвивались, багато досягли. Але з 2015-16 року почався регрес з точки зору відвідування та цікавості. Ми зробили висновки, що більшість калушан(тих, що про нас чули) сприймають це як буденність. Це стандартно. Їх не здивуєш. Вирішили зробити акцент не на кількість виступів та людей, а на якість. Всім не покажеш та не розкажеш свою думку, а лише тим, які хочуть це бачити та сприймати. В яких очі горять! Які просять: “Розкажи, поділись…” З такими людьми говориш годинами і це не набридає. Я сам колись говорив з реконструкторами годинами, коли починав займатись. “А чому? А як? А що?…”І потім прибігаєш до дому такий на емоціях і не можеш спати від вражень.

Ми взяли курс на якість. Проводимо фестиваль зараз зовсім іншого рангу. Я “Бастіон” маю на увазі. Реконструктори до нас приїзджають та хвалять. Місце коло “Мінералу” краще підходить, ніж площа. Там є тінь, галявина, туалет, вода, приміщення. Є перспектива створення різних локацій. Ми намагаємось де б не були приїздити в Калуш. Особисто я зараз живу та працюю в Франківську. Як і мої колеги-друзі.

Є люди з нашого клубу також у Львові, Києві, Кам’янці-Подільському. Влітку на фестивалі ми всі з’їзджаємось, збираємось і отримуємо величезний заряд емоцій, позитиву. Клуб для деяких людей це друга сім’я. Дружимо роками.  Спілкуємось на всі теми. Ділимось всім і намагаємось вирішувати спільно проблеми.

Читайте також  У Калуші прокуратура вимагає від орендаря повернути незаконно зайняті землі

Так сталося, що навіть друзі, які були в кожного до того, як почали займатись реконструкцією, вони відпали. Деякі залишились. Зникли з тих чи інших причин. Вони говорили про те, що чим ти займаєшся. Треба займатись чимось модним, тим, що нав’язує суспільство.  Тобі навішали  умовний ярлик і живеш. Я не кажу, що погано до прикладу футболом займатись. Я сам дуже футбольна людина… Поєдную паралельно футбольний арбітраж та історичну реконструкцію.  Тобто бігаю по полю і свищу в свисток… Стараюсь це поєднувати і виходить.  Колись вдається поїхати на якийсь футбольний матч, а колись на фестиваль. Але все можливо. Головне захотіти. Можна поєднувати речі, які здаються неможливими. Тобі кладуть ярлик, але тільки ти навішуєш його на себе і думаєш чи це правильно, чи неправильно.

В нашому клубі є правило підтримувати одне одного в будь-яких починаннях. Бо в кожного є різна робота чи справа.

В нашому клубі є також дівчата. Жіноча рука дає свій колорит та шарм. В дівчат найкращі комплекти. Вони найкраще марафетяться.  Ми дивимось на них захоплено і тішимось, що вони з нами, а не вступили в якісь інші клуби чи об’єднання. Вони з нами. Нас підтримують.

Історичною реконструкцією неможливо займатися, якщо ти непідготовлений.

“Нормани” – це клуб об’єднання людей з усієї України. З різних областей. Проводимо свій фестиваль. Їздимо. Тісно спілкуємось в соцмережах. Стараємось кожного року вдосконалювати та розвивати свої комплекти. Цивільні та бойові. Якісь навики додаємо. Тренуємось. І також приємно те, що іноді реконструкція приносить не тільки моральне задоволення, відпочинок, нових друзів, емоції, сім’ю, але й люди підходять та просять сфотографуватись за гроші. Ми відмовляємось від грошей і з задоволенням так фотографуємось. Це дуже приємно.

 

 

Шукайте деталі в групі Facebook, а також каналі Telegram

РЕКЛАМА:
>
Загрузка...


загрузка...