Франківчанка розповіла, як з квитком «воювала» за місце у міжміському автобусі

Мешканка Івано-Франківська поділилася враженнями від поїздки в міжміському автобусі «Івано-Франківськ – Стара Гута» та тим, як відстоювала своє місце.Про це Світлана Садова розповіла у мережіFacebook.
png-623

«Вирішили ми з подругами сходити на гору Сердню. Зібрались у п’ятницю, прийшли на АС-3 і – відразу до каси. Купили 4 квитки на рейс 17.20, йдемо до автобуса. Заходимо, що бачимо? Усі місця в автобусі зайняті. Людей десь наполовину (в основному це молоді дівчата), але на кожному сидінні щось лежить – пакуночок, рюкзачок, сумочка тощо. А у нас квитки щойно куплені з місцями 4,5,6,7. Тобто продано перед нами всього 3 квитки, бо місця, як правило, вибивають по-порядку. Питаємо: «А де тут 4,5,6,7 місця?» О, виявляється, місць тут немає, хоча на квитку вони вказані, і всі ми знаємо, що на міжміські маршрути продаються лише сидячі місця. Знову голосно : «Дівчата, хтось з вас сидить не на своїх місцях». І тут нам ці милі дівчатка прочитали цілу лекцію, що тут ніхто не сидить по місцях і взагалі «тут НІХТО НІКОЛИ (!) квитків не купує»», – зазначає містянка.

Відтак вона пішла до каси, щоб отримати пояснення, купивши квиток потрібно стояти.

“Опускаючи дрібниці, напишу, чим закінчилось. Якась тітонька зайшла зі мною в автобус, оцінила натренованим оком ситуацію, скомандувала: «Так, дівчата, а тепер дружно встаємо і йдемо до каси за квитками. Ну ви ж молоді, що, не могли місцем поступитися?» Тобто ніхто не був ані збентеженим, ані розгубленим, ані розгніваним, що в автобус зайшли пасажири без квитків. Виходить, що ми мали їхати рейсовим автобусом не у відповідності до куплених квитків, а у залежності від вихованості чи невихованості пасажирів-безбілетників, які раніше потрапили в автобус?”, – цікавиться Світлана Садова.

Франківчанку також обурив факт відсутності в автобусі багажного відділення чи додаткових поличок у салоні.

«От як при цьому розвивати Франківщину як перлинку туристичного бізнесу? А нам же якось потрібно буде наповнювати наш бюджет.

Дорога туди і звідти звела нанівець усю повноту вражень від походу, тому що втома така неймовірна від нещасних 60 км у нашому громадському транспорті (2 год туди їхали, 1,5 назад. У неймовірній задусі. Без можливості десь приткнути ноги, бо там, де вони мають бути, мусив стояти рюкзак,з чиєюсь задницею просто перед моїм обличчям, з чиїмось довгим волоссям у моєму роті», – йдеться в повідомленні.

РЕКЛАМА:
загрузка...